Людвiк ТировичID: 91

Людвiк ТировичID: 91

1861-1930

Скульптор, майстер декоративного різьблення, архітектор малих форм.

Людвік Тирович (старший) (Ludwik Tyrowicz) (28.09.1861 р., м. Острог на Волині – 8.01.1930 р., Львів) – скульптор, майстер декоративного різьблення, архітектор малих форм.

Людвiк Тирович походив із вірмен. Першими з цього роду у Львові оселилися батьки майбутнього скульптора, які після поразки польського антиросійського повстання 1863 р. покинули м. Острог та оселилися в Галичині, що входила тоді до складу Австрійської імперії.

З молодості цікавився різьбленням скульптури. В 1881–1886 рр. майбутній скульптор навчався у львівській школі художнього промислу на відділенні моделювання та сницарства у відомих педагогів Тадеуша Вишневецького та Юліуша Белтовського (Juliusz Bełtowski). Після закінчення школи як майстер з різьблення по каменю (каменярський челядник) працював в Австрії при оздобленні Міського театру (Burgtheater), будинку парламенту в Будапешті, королівського палацу на узгір'ї Калемегдану в Сербії тощо.

Бл. 1890 р., одружившись із Юзефою Іжикевич з Перемишля, оселився у Львові. Того ж року разом із львівським арх. Якубом Балабаном (Jakób Bałaban) заснував у Львові скульптурно-будівельну фірму, що була розташована поблизу Личаківського цвинтаря на розі вул. Пекарської, 95 та вул. Св. Павла (тепер Шимзерів), 6-8 поруч із майстернями родини відомих львівських скульп. Шимзерів. Тут були споруджені приміщення під майстерні та житлові будинки. У цих будинках до 1939 р. мешкали сини скульптора Мар'ян та Людвік.

У 1891 р. була відкрита друга майстерня фірми на вул. Зиблікевича, 11 (тепер І. Франка, 41). Фірма Тировича-Балабана спеціалізувалася на оздобленні фасадів та інтер'єрів будинків, реставраційних та облицювальних роботах, будівництві приватних і громадських споруд, а також на виготовленні пам'ятників та надгробків, насамперед для Личаківського цвинтаря. При наявності замовлень фірма працювала також для Янівського цвинтаря та кладовищ за межами міста. В 1901 р. Людвік Тирович викупив частку Якуба Балабана і став єдиним власником фірми. А 1904 р., отримавши спадок після своєї тітки Юстини Камінської – власниці великих земельних ділянок на Софіївці, розширив площі свого закладу і розпочав закуповувати та використовувати гранітні та мармурові плити для оздоблення споруд.

Серед важливих об’єктів Львова, в оздобленні яких брала участь фірма Тировича, були Великий міський театр (тепер – Театр опери та балету ім. С. Крушельницької), Головний залізничний вокзал, пам'ятник Адаму Міцкевичу (Adam Mickiewicz), будинок Промислового музею тощо. Фірма також брала участь в реставрації мармуру та алебастру каплиці Боїмів при Латинській катедрі у Львові.

У майстернях Людвіка Тировича проходили практику різьбярства та працювали в різні часи львівські скульп. Войцех Бжега, Казимир Клакович, Яніна Райхерт-Тот (Janina Reichert-Toth), Стефан Кубинський, Сергій Литвиненко, Станіслав Ришард Пліхаль, Зиґмунт Курчинський (Zygmunt Kurczyński) та інші.

Людвік Тирович помер у Львові 1930 р., і був похований у родинному склепі на полі №9 Личаківського кладовища.

Залишив по собі чотирьох синів. Старший син Тадеуш Тирович, за освітою інженер, випускник Львівської політехніки, після смерті батька в 1930 р. очолив фірму. Середній, Станіслав (бл. 1886 р. – 24.04.1939 р.), був архітектором, професором та живописцем-аматором, а з молодших близнюків – Мар'ян (1901–1990) став письменником та істориком, а Людвік (1901–1958) – відомим львівським художником-графіком. При Тадеушу Тировичу фірма переважно виконувала будівельні облицювальні роботи каменем. У 1932–1933 рр. та у 1939 р. він розширив площі майстерень на вул. Пекарській за рахунок спорудження нових будинків під майстерні. У вересні 1939 р. фірма припинила своє існування і разом із приміщеннями сусідньої каменярської фірми родини Пер'є (вул. Пекарська, 87 та Пекарська, 97) була перетворена на кооператив ім. Червоної Армії, який виробляв різну мармурову галантерею. Після початку німецької окупації Львова в липні 1941 р. майстерні перейшли до німецького будівельного відомства та працювали на потреби Вермахту, а Тадеуш Тирович опинився в таборі для офіцерів в Німеччині. Помер у 1978 р., ймовірно, в Польщі.

Works

Надгробки та гробівці на Личаківському кладовищі у Львові


пол. 1890-х рр. – гробівець родини гр. Ернеста Ауліха. Пісковик, лабрадорит. Поле №1.
Кін. 1890-х рр. – гробівець родини Пшесміцьких. Поле №1б.
Після 1899 р. – надгробок на могилі Елеонори Гаврот (Eleonora Hawrot).
Після 1900 р. – гробниця Францішка Равича Косинського. Пісковик, граніт. Автор медальйону – Теодор Баронч.
Після 1901 р. – гробниця Залеських із композицією "Розп'яття" роботи Людвіка Тировича.
Поч. 1900-х рр. – надгробок на могилі Генрика Стшелецького. Фірма Людвика Тировича (?). Вапняк, пісковик. Поле №18.
Кін.1900-х рр. – 1) надгробок на могилі Конрада Домішевського. Пісковик. Поле №5; 2) надгробок на могилі президента Львова Міхала Міхальського. Пісковик, бронза (литво). Скульп. Тадеуш Блотницький (Tadeusz Błotnicki). Поле №1а.
Після 1908 р. – надгробок на могилі Конрада Домішевського. Пісковик. Скульп. Людвик Тирович (?). Поле №5.
1910 р. – гробівець родини Скрипців. Скульп. Людвік Тирович, Станіслав Пліхаль (?) Поле №51.
Сер. 1910-х рр. – надгробок на могилі Броніслава Мражка. Майстерня Людвіка Тировича (?). Пісковик, бронза. Автор плакети із портретом померлого – Владислав Гавлінський. Поле №5.
Після 1922 р. – надгробок на могилі Івана Кивелюка. Скульп. Сергій Литвиненко. Вапняк. Поле №5.
Бл. 1924–1925 рр. – гробівець арх. Едмунда Жиховича (Edmund Żychowicz).
Після 1926 р. – 1) гробівець директора архіву мап Адольфа Шкоди (1854–1926). Поле №43; 2) гробівець видавця Казимира Станіслава Якубовського із мармуровим медальйоном з головою Богоматері роботи Людвіка Тировича. Проект Мар'яна Нікодемовича.
1933 р. – 1) гробівець жертв табору Талергоф (Interniertenlager Thalerhof). Бетон, пісковик, габро, лабрадорит, білий мармур. Поле №60а; 2) "Каменярі". Пам'ятник на могилі Івана Франка. Вапняк, пісковик. Скульп. Сергій Литвиненко. Поле №14.
Бл. 1935 р. – надгробок на могилі Мєчислава Хвастовського. Проект Володимира Романова.

Інші надгробки та гробівці на Личаківському кладовищі у Львові


Гробівець львівських купців Войцеховських. Габро. Поле №5.
Гробівець родини Годлевських.
Гробниця Розалії та Ванди Замойських. Лабрадорит, бронза (литво). Поле №1б.
Гробниця родини Кіршнерів і Горнунґів. Пісковик, граніт. Скульп. Людвік Тирович (?). Поле №60.
Родинна гробниця Меруновичів.
Гробниця родини Олівів і Москвів. Поле №60а.
Гробниця родини Скалла. Пісковик, габро. Поле №56.
Могила Теодора Торосевича. Мармур, пісковик.
Гробниця родини львівських купців Шексів. Фірма Людвіка Тировича (?). Пісковик, лабрадорит, бронза, гальванопластика. Автор проекту арх. Роман Вьольпель. Поле №1.
Гробниця родини Тировичів. Пісковик, епітафійні вставки з лабрадориту, медальйон – з білого мармуру. На чотиригранному постаменті, де розміщені епітафійні вставки з іменами 14 похованих, змонтований обеліск із овальним рельєфним зображенням голови Христа у терновому вінці. Поле №9.

Інші роботи


1890 р. – Іван Кринський, скульптор. Медальйон, бронза. Львівська галерея мистецтв.
До 1895 р. – бюст п. Т. Виставка у Львові 1895 р.
1894 р. – срібна медаль на Крайовій виставці за пам'ятник у формі піраміди, храмову кропильницю та крісло на постаменті для саду.
1898 р. – 1) оздоблювальні роботи для прибуткового будинку Стрілецького братства (Bractwa Kurkowego) на вул. Курковій (тепер – Лисенка), 21 (арх. Альфред Каменобродзький (Alfred Kamienobrodzki)); 2) скульптури атланта та каріатиди (Людвік Тирович ?), а також необарокова орнаментика на будинку Авансового банку (Bank Zaliczkowy) по вул. Гетьманській, 10 (тепер – просп. Свободи).
1902–1904 рр. – оздобив зальцбурзьким мармуром інтер'єр каплиці Ісуса Милосердного у Латинській катедрі у Львові.
Після 1919 р. – надгробок на могилі Теофіла Хмури на цвинтарі у Бібрці Львівської обл. (варіант надгробку на могилі Скрипців на Личаківському цвинтарі у Львові).
1920-і рр. – участь у реставрації каплиці Боїмів при Латинській катедрі у Львові.
1930 р. – гробівець Людвіка Сєрпінського на старому кладовищі в Кам'янці-Струмиловій.
1942 р. – гробівець Яніни Чайковської на Янівському кладовищі у Львові.

Related places

  • Vul. Mechnikova – Lychakivskyi (Lychakiv) cemetery

    Lychakivsky (Lychakiv) cemetery is situated close to Mechnykova street; its territory occupies the Lychakiv plateau and its vicinities. As for today, this is the oldest preserved cemetery in Lviv which was officially opened in 1786. It is one of the best known European necropolises containing a lot of artistic monuments. The cemetery has been declared a historical, archaeological and artistic monument of national significance. There one can see the graves of many prominent persons, military burial places belonging to the times of the First and Second World Wars etc.

    More
  • Vul. Shevchenka – Yanivsky (Yaniv) cemetery

    Yanivsky (Yaniv) cemetery was founded in 1883; it is situated on Shevchenka street. The area of the cemetery is about 38 hectares now; over 200 thousand persons are buried in its 68 fields. One can find there numerous burial vaults of high artistic value as well as civil and military graves from the First and Second World Wars, including those of the Ukrainian Galician Army riflemen, Polish military men, Nazi, the Yaniv concentration camp of 1941-1943 victims. In 1962 the territory of the nearby Jewish cemetery, which was founded in 1855, was attached to Yanivsky cemetery. Since the early 1980s the cemetery has been closed for burials because of lack of free area.

    More
  • Pl. Dvirtseva, 1 – central railway station

    Lviv Central Railway Station building (1901–1904, architect Władysław Sadłowski — general design; Alfred Zachariewicz and Tadeusz Obmiński — interiors; engineering group led by Ludwik Wierzbicki — structural engineering; 1921–1922 — addition of the second floor; 1946–1951 — reconstruction with interior renovation). The architectural style is Secessionist with Neorenaissance elements. The train shed was designed by a group of railway engineers led by L. Wierzbicki; in 1946 — reconstructed; 2000–2001 — restored). The Lviv main station complex stands as a prime example of a monumental architectural structure designed at the turn of the twentieth century.

    More
  • Pl. Katedralna, 1 – Cathedral of the Assumption of the Virgin Mary

    The Cathedral is the only object of Gothic architecture in Lviv, preserved in its integrity. Its tower, along with the City Hall, the Kornyakt tower, and the bell tower of the former Bernardine church are symbols of the city, dominating in the panorama of its central part. At present this is the Roman Catholic Arch-Cathedral of the Assumption of the Blessed Virgin Mary, also known as the Metropolitan Basilica, an architectural monument of national significance (protection number 316/0).

    More
  • Pl. Katedralna, 1 – Boim Chapel

    Located near the Latin Cathedral, the chapel was constructed in the Renaissance style between 1609 and 1615 as a family burial chapel commissioned by the Lviv merchant György Boim. It is believed that its builder was the Wrocław architect Andrzej Bemer.

    More
  • Prosp. Svobody, 28 – Lviv Opera house

    The Lviv State Academic Opera and Ballet Theater was built in 1897–1900 under a project designed by architect Zygmunt Gorgolewski. The building is erected in historicist style and influenced by the so-called Vienna Neo-Renaissance. The monumental theater building has occupied a key position in the architectural ensemble of the city's main avenue created in the late 19th – early 20th century.

    More
  • Просп. Свободи, 20 – Національний музей ім. А. Шептицького

    Колишній будинок Промислового Музею (1898–1904, арх. Юзеф Каєтан Яновський, арх. Євген Весоловський, ск. Леонард Марконі). Стиль будівлі — пізній історизм (неоренесанс). Інтер'єр відзначається багатством ліпного декору (ск. Антон Попель). До 1940 року тут містилася Національна галерея м. Львова та Товариство приятелів мистецтва. В 1952 році будівля адаптована під музей В. І. Леніна. Тоді були знищені скульптури та рельєфи на головному фасаді, виконані скульпторами Петром Війтовичем та Антоном Попелем. Сьогодні (2009 p.) — будинок Національного музею у Львові.

    More
  • Вул. Снопківська, 47 – Львівський коледж декоративного та ужиткового мистецтва

    Будинок колишньої Промислової Школи (1907-1909, архітектори Владислав Садловський, А. Вайсс; 1920-і рр. - добудова). Стиль будівлі – cецесія. Сьогодні (2008 p.) – будинок Львівського технікуму залізничного транспорту і Львівського коледжу декоративного і ужиткового мистецтва ім. І. Труша.

    More
  • Pl. Mitskevycha – monument to Adam Mickiewicz

    The monument to the national Polish poet was opened on 30 October 1904. Its construction was carried out from late 1903 under the supervision of Alfred Zachariewicz and Józef Sosnowski. The author of the project, who won an architectural competition, was Antoni Popiel, a famous sculptor. Earlier, there was a figure of the Virgin Mary on its place.

    More
  • Просп. Свободи, 10 – будинок банку

    Чотириповерховий будинок кол. "Авансового банку" був споруджений у 1898 році за проектом архітекторів Яна Слівінського та Альбіна Заґурського на місці попередньої кам'яниці 1830-х рр. Будинок оздоблений в стилі необароко. Автор скульптур на фасаді будинку — Людвік Тирович.

    More
  • Просп. Свободи, 15 – музей Етнографії та художнього промислу (кол. Галицька Ощадна каса)

    Колишній будинок Галицької Ощадної Каси. Тепер (2015 p.) — будинок Львівського музею етнографії та художнього промислу НАН України та Інституту народознавства НАН України. Побудований на місці давнього "Англійського готею" за проектом арх. Юліана Захаревича у 1889–1891 рр. для будинку Галицької ощадної каси. Стиль — пізній історизм (неоренесанс). Імпозантна банківська споруда, локована на наріжній ділянці, на куті просп. Свободи (східний фасад) та вул. В. Гнатюка (північний фасад). Разом з розташованим навпроти будинком колишнього Празького Банку творить один з найпомітніших акцентів просп. Свободи. Об'єкт використовується як музейний будинок з 1950 року.

    More
  • Vul. Mechnikova – Lychakivskyi (Lychakiv) cemetery

    Vul. Mechnikova – Lychakivskyi (Lychakiv) cemetery
  • Vul. Shevchenka – Yanivsky (Yaniv) cemetery

  • Pl. Dvirtseva, 1 – central railway station

    Pl. Dvirtseva, 1 – central railway station
  • Pl. Katedralna, 1 – Cathedral of the Assumption of the Virgin Mary

    Pl. Katedralna, 1 – Cathedral of the Assumption of the Virgin Mary
  • Pl. Katedralna, 1 – Boim Chapel

    Pl. Katedralna, 1 – Boim Chapel
  • Prosp. Svobody, 28 – Lviv Opera house

    Prosp. Svobody, 28 – Lviv Opera house
  • Просп. Свободи, 20 – Національний музей ім. А. Шептицького

    Просп. Свободи, 20 – Національний музей ім. А. Шептицького
  • Вул. Снопківська, 47 – Львівський коледж декоративного та ужиткового мистецтва

    Вул. Снопківська, 47 – Львівський коледж декоративного та ужиткового мистецтва
  • Pl. Mitskevycha – monument to Adam Mickiewicz

    Pl. Mitskevycha – monument to Adam Mickiewicz
  • Просп. Свободи, 10 – будинок банку

    Просп. Свободи, 10 – будинок банку
  • Просп. Свободи, 15 – музей Етнографії та художнього промислу (кол. Галицька Ощадна каса)

    Просп. Свободи, 15 – музей Етнографії та художнього промислу (кол. Галицька Ощадна каса)

People

Юліуш Войцех Белтовський – Різьбар, скульптор, майстер ужиткового мистецтва, живописець, педагог.
Яніна Райхерт-Тот – Скульпторка

Sources

  1. Державний архів Львівської області (ДАЛО) Р-3152/1/13: 29, 30.
  2. ДАЛО Р-3152/1/14: 44, 92.
  3. ДАЛО Р-3152/1/33:22/
  4. ДАЛО Р-3152/1/26:33.
  5. ДАЛО Р-3152/1/32:5.
  6. Biriulow J., Rzeźba Lwowska (Warszawa: Neriton; Stowarzyszenie Sztuki Niwoczesnej w Toruniu, 2007), 179-181, 265-267.
  7. Lwów. Ilustrowany przewodnik (Lwów: Centrum Europy, Wrocław:Via Nova, 2006), 73, 226, 276.
  8. Nicieja S. S., Cmentarz Łyczakowski we Lwowie w latach 1786–1986. Wydanie drugie, poprawione (Wrocław-Kraków-Gdańsk-Łódź: Ossolineum, 1989), 18, 181, 182, 184-188 (іл. 155, 157, 162), 189, 191, іл. 164, 351, 375.
  9. Nicieja S. S., Łyczaków. Dzielnica za Styksem (Wrocław-Warszawa-Kraków: Zakład Narodowy im. Ossolińskich, 1998), 181, 183, 185, 190-197, 199, 208, 223, 423.
  10. Tyrowicz M., W poszukiwaniu siebie: wspomnienie i refleksje (Lublin, 1988).
  11. Tуrowicz М., Wspomnienia o życiu kulturalnym i obyczajowym Lwowa 1918–1939 (Wrocław-Warszawa-Kraków-Gdańsk-Łodź, 1991).
  12. Личаківський цвинтар. Схема (Львів, 1992).
  13. Лупій Г., Львівський історико-культурний музей-заповідник "Личаківський цвинтар". Путівник (Львів: Каменяр, 1996), 21 (іл. №16), 26, 139-142, іл. 147, 224.
  14. Львів. Туристичний довідник (Львів: Видавництво "Центр Європи", 1999), 120, 374, 482.
  15. Меdynski А., Ilustrowany przewodnik po Cmentarzu Lyczakowskim (Lwow, 1937), 58, 102
  16. Науково-допоміжна картотека музею-заповідника "Личаківський цвинтар".
  17. Пам'ятки історії та мистецтва Львівської області (Львів: Новий час, 2003), 12.
  18. Реклама фірми Людвика Тировича, Katalog wystawy kościelnej (przemysłu liturgicznego) Ligi Pomocy przemysłowej (Lwów, 1909).

Citation

Галина Глембоцька. "Людвiк Тирович". Lviv Interactive (Center for Urban History, 2026). URL: https://lia.lvivcenter.org/en/persons/tyrowicz-ludwik/

Author: Галина Глембоцька