Товариство прихильників красних мистецтв у Львові (Towarzystwo Przyjaciół Sztuk Pięknych we Lwowie) ID: 127

Народний Дім постав за проектом Вільгельма Шмідта у 1851–1864 рр. У його образі —  слабкий відгомін романтичної течії в архітектурі класицизму та бідермаєру. Тут містилися товариство і редакція Галицько-Руської матиці та ін., театр "Розмаїтості". Сьогодні тут — Окружний будинок офіцерів Львівського військового округу, кінотеатр "Кінопалац", заклади громадського харчування і танцювальні студії. Пам'ятка архітектури (ох. №295-М).

Kamienica zajmuje posesję po wschodniej stronie ulicy. Budowa datowana jest na 1768-1773 r., przebudowy dokonano w połowie XIX w. Budowla ma cechy barokowe i klasycystyczne.

W 2001 roku na Placu Hałyckim (Płoszcza Hałycka) wzniesiono pomnik króla Daniła Halickiego – brązowy posąg konny na granitowym piedestale. Jest to realizacja projektu konkursowego grupy rzeźbiarzy Wasyla Jarycza i Romana Romanowicza, we współpracy z architektem Czuryłykiem.

Колишній Палац мистецтв був розміщений на верхній терасі Стрийського парку при головній алеї Крайової виставки 1894 року. Це був найбільший мурований будинок у комплексі експозиції Виставки. Палац було споруджено за проектом архітектора Францішка Сковрона (Franciszek Skowron). В деталях проект опрацьовували архітектори Григорій Пежанський та Міхал Лужецький (Łużecki). У 1950–1952 рр. Палац мистецтв був перебудований на спорткомплекс Львівської політехніки за проектом Яна Багєнського (Jan Bagieński). У будівлі тепер є басейн для плавання та зали для баскетболу, волейболу, гандболу, футболу, тенісу, шахів, легкої атлетики, вільної та греко-римської боротьби, дзюдо-самбо, спортивної аеробіки, боксу, спортивного туризму та ін. видів спорту. Будинок є пам'яткою архітектури місцевого значення (Ох.№ М-1647).

Парк розміщений між вулицями Листопадового Чину і Крушельницької, на схилі одного з пагорбів Львівської височини. Його територіальною основою були ґрунти приміського єзуїтського фільварку (звідси походить історична назва "Єзуїтський сад"). Наприкінці ХVІІІ ст. імператор Йосиф ІІ подарував його львівським міщанам для облаштування муніципального парку. 1855 р. перепланований Карлом Бауером.

Будинок у стилі історизму був зведений у 1905–1907 роках за проєктом львівського архітектора Вінцента Равського, є пам'яткою архітектури місцевого значення. На фасаді розміщена символіка Товариства, яку помилково сприймають за масонську. Сьогодні приміщення Товариства використовуються як офіси банку, а 2-4 поверхи залишаються житловими.

Колишній будинок Промислового Музею (1898–1904, арх. Юзеф Каєтан Яновський, арх. Євген Весоловський, ск. Леонард Марконі). Стиль будівлі — пізній історизм (неоренесанс). Інтер'єр відзначається багатством ліпного декору (ск. Антон Попель). До 1940 року тут містилася Національна галерея м. Львова та Товариство приятелів мистецтва. В 1952 році будівля адаптована під музей В. І. Леніна. Тоді були знищені скульптури та рельєфи на головному фасаді, виконані скульпторами Петром Війтовичем та Антоном Попелем. Сьогодні (2009 p.) — будинок Національного музею у Львові.