Celem tematu jest lokalizacja i analiza
rozwoju historycznego lwowskich cmentarzy, a także ogólna
ocena stanu tych zabytków dziedzictwa kulturowego miasta.
History
Lwowskie cmentarze należą do najbardziej znanych nekropolii
Ukrainy i Europy. Pojawiły się we Lwowie jako cmentarze podmiejskie na
podstawie dekretu cesarza Józefa II w latach 1780.
Celem tematu jest zbadanie rozwoju historycznego i
lokalizacji lwowskich cmentarzy. Planujemy badania cmentarza
Łyczakowskiego (w skład którego wchodzą Austriacki cmentarz wojskowy i
Polski Kompleks Memorialny oraz Wzgórze Chwały); Cmentarza Janowskiego,
żydowskich kirkutów (dawnego, nieistniejącego, który znajdował się z tyłu szpitala Maurycego Lazarusa i tak zwanego "nowego" przy ulicy
Pilichowskiej), a także opisanie pochowków przy świątyniach
oraz nieistniejących dziś cmentarzy – Stryjskiego, Horodockiego, Żółkiewskiego (zwany Paparówką).
Temat pozwoli na uzupełnienie w znaczącym stopniu
istniejących materiałów z historii architektury oraz
spuścizny artystycznej nekropolii lwowskich. Oprócz prześledzenia historycznego rozwoju nekropolii, temat zakłada przedstawienie ogólnej
oceny zabytków spuścizny historyczno-kulturalnej, które kształtują ich wizerunek architektoniczny oraz artystyczny. Planowane jest przedstawienie
dokładnego opisu cmentarzy, uzupełnionego zdjęciami z dawnych
publikacji. Interesującym elementem będą też plany archiwalne i schematy cmentarzy, które wykonane zostały w różnym
czasie, projekty zrealizowane lub nie, a także projekty budowli cmentarnych.
Badania nad tematem zostały realizowane przez Chrystynę Charczuk.
Цвинтар був відкритий у
1855 року у зв'язку із закриттям старого єврейського кладовища. У часи німецької
окупації цвинтар був знищений. У післявоєнний період тут були перепоховані
останки євреїв зі знищених поховань та розстріляних у 1942–1943 рр., встановлено
обеліск. Цвинтар заслуговує на особливу увагу, адже тут зберігаються залишки
надгробків з поч. ХХ ст., які є недослідженими мистецькими пам'ятками. З 1962
року включений до Янівського цвинтаря.
Давній
єврейський цвинтар розміщувався в межах сучасних вул. Раппапорта,
Клепарівської, Броварної та Базарної на місці сучасного ринку "Краківський". Це
був один із найдавніших єврейських цвинтарів у Європі, перша згадка про який
сягає 1414 року. Сьогодні не існує.
Личаківський
цвинтар розташований при вул. І. Мечнікова, його територія займає Личаківське
плато і прилеглі до нього околиці. Сьогодні це найдавніший збережений цвинтар
Львова, який був офіційно відкритий у 1786 році. Він є одним із найвідоміших
європейських некрополів, який містить велику кількість мистецьких пам'яток,
визнаний пам'яткою історії, археології та мистецтва національного значення. Тут
розміщені могили багатьох видатних осіб, військові поховання часів Першої та
Другої світових воєн, тощо.
Польський
військовий меморіал або Цвинтар оборонців Львова, також званий Меморіалом орлят,
був розміщений на ґрунті під Личаківським цвинтарем. Тут були поховані поляки –
учасники боїв проти ЗУНР у 1918 р. та проти більшовиків 1920 р., жертви
німецько-польської війни 1939 р. та Руху опору у 1922–1944 рр. У 1971 р.
цвинтар був знищений радянською владою, тоді ж на частині його території було
прокладено суч. вул. Банаха. Протягом 1989–2005 рр. меморіал було частково
відбудовано.
Цвинтар
розміщений на території Личаківського цвинтаря на полі №71. Він був закладений
у 1880 р. у 50-ті роковини Листопадового повстання 1830–1831 рр. з ініціативи Польського
товариства опіки над могилами героїв. У 1881–1916 рр. тут були поховані 47
ветеранів повстання.
"Поле почесних поховань Героїв" — місце поховань українських військових, які загинули у часі російської війни проти України. Належить до юрисдикції Личаківського цвинтаря (поле №86А).
Янівський
цвинтар заснований у 1883 р., розташований при вул. Т. Шевченка. Сьогодні його
площа становить близько 38 га, на його 68 полях поховано понад 200 тис. осіб.
Тут розміщені численні гробівці, що мають високу мистецьку вартість, а також цивільні
та військові поховання з Першої і Другої світових воєн, зокрема стрільців УГА,
польських військових, гітлерівців, жертв Янівського концтабору 1941–1943 рр. У
1962 р. до цвинтаря приєднано територію розташованого поруч єврейського
цвинтаря, заснованого ще у 1855 р. З 1980-х рр. Янівський цвинтар закритий для
поховань через брак вільного місця.
Цвинтар
розташований на полі №40 Личаківського кладовища. Це найбільше спільне
поховання учасників польського Січневого повстання 1863–1864 рр. Цвинтар
заснований з ініціативи Товариства взаємної допомоги учасникам Польського повстання
наприкінці 1890-х рр.
Цвинтар
розташований на території історичного Кайзервальду при суч. вул. Заклинських.
Розміщений у невеликому яру між двома схилами. Цей цвинтар
заслуговує на особливу увагу, оскільки тут містяться недосліджені мистецькі
пам'ятки ХІХ ст., а також історико-меморіальні поховання з Першої світової
війни та Українсько-польської війни 1918–1919 рр., зокрема поховання бійців УГА,
в'язнів Талергофу, активістів товариства "Просвіта" та "Союзу Українок".
Розміщений над Личаківським парком на вул. Пасічній колись Пагорб Слави — сектор Поля почесних поховань №87, відведений у 2025 році для поховань українських військових, які загинули у часі російської війни проти України. Цьому передував демонтаж радянського Меморіалу воїнів Червоної армії, що існував тут із 1952 року. Первинно територія була відведена під військовий цвинтар, закладений російською владою у 1914–1915 роках для поховання солдатів, загиблих у Галицькій битві.
Неіснуючий
сьогодні Австрійський військовий цвинтар розміщувався на теперішній території
поля №82 Личаківського цвинтаря. Він був закладений у 1914–1915 рр. російськими
санітарними службами для поховання військовополонених австрійської армії, які
померли у Львівських шпиталях. На Австрійському військовому цвинтарі в
1915–1918 рр. і після комасації 1935–1937 рр. було поховано більше 10 тис.
загиблих різних національностей.
