Місто і злочинниці: три кримінальні досвіди на зламі ХІХ-ХХ століть ID: 285

Архітектура кам'яниці на пл. Ринок, 41 — колишньої "Ґрендзовської" — зафіксувала нашарування різних будівельних періодів. Стиль симетричного фасаду на 3 вікна, перехідний від рококо до класицизму, можна вважати типовим для доби Йосифа ІІ. Виразний гротесковий маскарон над вхідним порталом, швидше за все, є пам'яткою пізнього бароко. Є пам'яткою архітектури, ох.№326/38. Сьогодні функціонує як житловий будинок з антикварною крамницею на партері.

Dawny gmach Sądu Krajowego – „Pałac sprawiedliwości” (1891-1895, arch. F. Skowron, ul. Kniazia Romana 1-3). Monumentalna budowla w śródmieściu, zwieńczona frontonem z balustradą i attyką z grupą rzeźbiarską (1893, rzeźbiarz L. Marconi). Północny westybul upiększa alegoryczna rzeźba personifikująca sprawiedliwość (1893, rzeźbiarz A. Popiel). Sala na pierwszym piętrze jest ozdobiona sztukaterią oraz malowidłami artystów ze szkoły J. Matejki. Styl gmachu – historyzm (wykorzystujący formy renesansu i baroku). Główna (zachodnia) fasada wychodzi na ul. Kniazia Romana, boczna (północna) na pl. Halicki. Obecnie (2009 r.) jest jednym z gmachów Państwowego Uniwersytetu „Lwowska Politechnika”.

Будинок, в якому сьогодні діє театр ім. Марії Заньковецької, був споруджений у 1837–1842 рр. як театр фундації гр. Cтаніслава Скарбека. Проект будинку виконав віденський арх. Людвік Піхль, будівництвом керував львівський міський арх. Йоганн Зальцманн. Стилістично будинок є характерним зразком пізнього класицизму у варіанті віденської архітектурної школи. Будинок театру є одним із найбільших у Європі, пам'яткою архітектури національного значення, ох.№1286.