Анна Михайлівна ID: 69
Інтерв’ю з колишньою мешканкою Підзамче, корінною львів’янкою, яка в силу обставин була заслана в Сибір, де жила декілька років і отримала освіту, проте згодом повернулася та збудувала у Львові кар’єру. Оповідь про післявоєнний голод містить згадку про польський кінотеатр, який був у приміщені теперішнього лялькового театру. Запис зроблено 17 липня 2012 року. Мову респондентки у вибірковому транскрипті інтерв’ю відтворено без змін.
Історія
Мову респондентки у вибірковому транскрипті інтерв’ю відтворено без змін.
А оце, де тепер кукольний театр, то за Польскі там був «Кінобалтик». А коли після війни прийшли рускі, то там, значить, на тій площаді, коло того, значить, кінотеатру, ну, теперішнього кукольного театру, були ті, воєнні кухні. І вони всіх, хто приходив, хотів їсти, то ті воєнні черпаком набирали зупу і давали всім. Ти приходив з каструлькою, чи з чимсь, він тобі, той солдат, наливав. І я по сьогоднішній день пам'ятаю смак тої горохової зупи.
{ci_interview templateid="632" fileno="1"}
Інтерв'юер – Наталія Отріщенко
Інтерв'ю
Пов'язані місця
-
Пл. Данила Галицького, 1 – кінотеатр (не діє)
