Crossroads of Empire ID: 117

Будівлю зводили у 1827–1835 рр. архітектори Алоїз Вондрашка, Єжи Ґлоґовський, Йозеф Маркль і Франц Трешер. У 1849–1851 рр., після пожежі, проведено відбудову за проектом Йогана Зальцмана. Її вежа належить до найпомітніших акцентів панорами Львова, є візуальним символом міста. Стиль — типовий для австрійських адмінбудівель 1830–1840-х рр. Сьогодні тут розміщена Львівська міська рада.

Будинок Львівського державного академічного театру опери і балету ім. Соломії Крушельницької споруджений у 1897–1900 рр. за проектом архітектора Зигмунта Ґорґолевського. Зведений у стилі історизму в дусі так званого "віденського неоренесансу". Монументальна будівля театру зайняла ключове місце в архітектурному ансамблі головного проспекту міста, створеному наприкінці ХІХ – поч. ХХ ст.

Синагога постала у 1582–1595 роках, з цегли і каменю. Зведена архітектором Павлом Щасливим (Paweł Szczęśliwy) у ренесансному стилі, на кошти заможних львівських міщан-юдеїв Нахмановичів (ben Nachman). Синагога – одна з найдавніших мурованих єврейських святинь на теренах України – яскравий зразок історії, архітектури і містобудування. У серпні 1941 року синагогу цілковито розграбували, а 1943 року її підірвали нацисти. Збережені руїни є символом трагедії львівських євреїв.

Колишній будинок Галицького сейму (тепер головний корпус Львівського національного університету імені Івана Франка) споруджений у 1877–1881 рр. за проектом архітектора Юліуша Гохберґера. Монументальна споруда сейму зведена у стилі історизму під впливом неоренесансної архітектури Відня другої половини ХІХ ст. Вирізняється багатством скульптурно-орнаментального оздоблення.

Алеї з'явилися на місці західної частини оборонних мурів Львова, розібраних близько 1776 року. У I-ій пол. ХІХ ст. тут, уздовж берегів р. Полтви, проклали дві паралельні вулиці — основу майбутнього бульвару, та обсадили їх рядами тополь. У 1880-х рр. річку перекрили склепіннями, а упродовж 1888–1890 рр. тут, за проектом Арнольда Рьорінґа, висадили дерева, клумби і квітники.

Парк був заснований в 1835 році. Назву він отримав завдяки фортеці, залишки якої збереглися на території. Структура парку орієнтована на модель ландшафтного парку. Має нижню та верхню тераси. Над верхньою у другій половині ХІХ ст. насипали штучний курган Люблінської унії, з оглядовим майданчиком на вершині. Окраса парку — ясенева та каштанова алеї на нижній терасі.

Палац є найкращою пам'яткою раннього класицизму в житловій архітектурі міста. Ймовірним автором проекту був архітектор П'єр-Дені Ґібо. Будинок пов'язаний із Дідушицькими, відомою магнатською родиною вчених і громадських діячів. У кін. ХІХ ст. Граф Володимир Дідушицький заснував тут Природничий музей. Пам'ятка архітектури (ох. №1263).

Двоярусна казематна артилерійська вежа з підвальним приміщенням та пласкою терасою, збудована з червоної нетинькованої цегли. В плані правильний 17-гранник, з круглим внутрішнім подвір'ям. Збудована невідомим архітектором у 1853 році на Калічій горі. Основне призначення — контроль міста на випадок повстання, і оборона східного крила Цитаделі. З початку липня 1941 року, на Цитаделі розміщувався нацистськими військами концентраційний табір для військовополонених Stalag 328. У вежі ч. 2 за свідченнями радянських військовополонених було місце допитів та камери смертників. З 1980 року вежу і територію використовав В.О. "Електрон" під складські приміщення. Станом на 2009 р., у вежi розміщується готель "Цитадель Інн".

Личаківський цвинтар розташований при вул. І. Мечнікова, його територія займає Личаківське плато і прилеглі до нього околиці. Сьогодні це найдавніший збережений цвинтар Львова, який був офіційно відкритий у 1786 році. Він є одним із найвідоміших європейських некрополів, який містить велику кількість мистецьких пам'яток, визнаний пам'яткою історії, археології та мистецтва національного значення. Тут розміщені могили багатьох видатних осіб, військові поховання часів Першої та Другої світових воєн, тощо.

Корпус розміщений у колишній будівлі Рацлавицької панорами при головній алеї верхньої тераси Стрийського парку. Споруда збудована у 1893 році за проектом архітектора Людвіка Рамулта. У 1908-му у ній проводилися реставраційні роботи. Зазнала великих пошкоджень під час бомбардування Львова у 1944 році. Після консервації панорама була демонтована, зберігалася у скринях, розміщених у Бернардинському монастирі, допоки в 1946 її не перевезли до Вроцлава у Польщі. Зруйнованою споруда простояла до кінця 1960-их рр. Тоді її ґрунтовно відремонтували, переобладнавши у спортивний корпус Львівського політехнічного інституту. Згодом у ньому розмістилася кафедра фізичного виховання цього навчального закладу, нині — Національного університету "Львівська політехніка".

Пам'ятник національному польському поетові відкрили 30 жовтня 1904 року. Будівництво провадилося з кінця 1903 року під керівництвом архітекторів Альфреда Захарієвича і Юзефа Сосновського. Автором проекту, що переміг на конкурсі і втілювався, був знаменитий скульптор Антоній Попель. Раніше на місці стояла фігура Діви Марії.

Триповерховий житловий будинок споруджений у 1906 році за проектом, розробленим у бюро Івана Левинського, як чиншова кам'яниця підприємця Леона Штаубера. Автором дизайну чільного фасаду є архітектор Тадеуш Обмінський. Цей будинок у стилі орнаментальної сецесії — один із кращих зразків цього стилю у Львові, пам'ятка архітектури (ох.№М-6). Сьогодні значну його частину займає Центр міської історії Центрально-Східної Європи.

Храм Різдва Пресвятої Богородиці розташований у центрі найбільшого соціалістичного житлового району Львова – Сихова – і є головною іконічною спорудою, яка формує його образ. Споруда збудована за проектом канадського арх. укр. походження Радослава Жука. Будівництво храму відбувалося з 1995-го до 2001 р. Сьогодні він є однією з найвизначніших сакральних споруд, збудованих в Україні після здобуття незалежності. У споруді прочитується візантійська традиція, трактована на сучасний лад.

Монументальна, окремо розташована будівля, зі значним відступом від червоної лінії вулиці, розміщена у північно-західній частині міста, в глибині ділянки на похилому терені. Становить архітектурну домінанту вулиць Раппапорта та Леонтовича. Стиль будівлі — iсторизм (мавританський стиль). Будинок cпopуджений на кошти фундації Мавриція Лазаруса. В 1902 за проектом архітектора Владислава Годовського виконано муровану огорожу шпиталю. Сьогодні в будинку знаходиться пологове відділення 3-ої міської клінічної лікарні (2012 p.).

Табір примусової праці Lemberg (Zwangsarbeitslager-Lemberg, ZAL-L), створений на початку 1942 року поряд із Німецької фабрики спорядження (Deutsche Ausrüstungswerke, DAW). Окрім примусової праці, табір функціонував як спеціальний майданчик для вбивства євреїв та транзитний осередок до центрів винищення у Белжеці і Собіборі. Остаточно ліквідований у липні 1944 року.

Фонтан зі статуєю римського бога вод Нептуна розміщений у південно-західному куті площі Ринок.  Це — одна із чотирьох білокам'яних фігур виконаних скульптором Гартманом Вітвером на поч. ХІХ ст. Зображений із тризубцем та морською рибиною, Нептуп разом із скульптурою Амфітріти є уособленням води.