Парис ФіліппіID: 81

Парис ФіліппіID: 81

1836-1874

Скульптор, майстер декоративного різьблення, реставратор, педагог.

Парис Філіппі (Paris Filippi) (1836 р., Краків – 7.12.1874 р., Варшава) – скульптор, майстер декоративного різьблення, реставратор, педагог. Син італійського скульптора та майстра декоративно-оздоблювальних робіт Паоло Філіппі, який працював у Кракові.

Батько став першим вчителем майбутнього скульптора. В 1855 р. Парис Філіппі вступив до Краківської школи образотворчих мистецтв (з 1900 р. – Краківська академія мистецтв), де навчався у Генрика Коссовського. З Краківської школи в 1858 р. був відправлений до Мюнхенської академії мистецтв, яку закінчив наступного 1859 р., отримавши нагороду за скульптуру "Самсон". Оселившись у Кракові після закінчення академії, багато працював як скульптор та приймав активну участь у мистецькому житті міста.

1866 р. переїхав до Львова і неподалік костелу домініканців у Львові відкрив свою майстерню. Того ж року, коли у Львові було створене Товариство прихильників образотворчого мистецтва, став членом його художньої комісії та постійним експонентом перших виставок. У 1867 р. відкрив у своїй майстерні Скульптурну школу. Вона стала місцем навчання та постійного спілкування великої групи молодих львівських митців і шанувальників мистецтва. Серед них були молоді львівські скульптори – майбутні учні та випускники Краківської, Віденської, Мюнхенській, Паризької та Римської академій мистецтв – Тадеуш Блотницький (Tadeusz Błotnicki), Юліан Марковський, Тадеуш Баронч (Tadeusz Barącz), Кароль Млодницький (Karol Młodnicki), Тадеуш Вишневецький, Антоній Мадейський, а також багато інших. Таким чином, у межах одного мистецького середовища опинилися майстри, що пізніше стали провідниками на львівських теренах різних стилістичних інтерпретацій європейського історизму ІІ пол. ХІХ ст. Внаслідок запозичення, наслідування або стилізації характерних рис старої львівської скульптури та введення їх у контекст сучасного італійського, німецького, австрійського або французького неокласицизму, академічного реалізму, натуралізму, які часто існували у поєднанні з романтичним трактуванням образу, поступово формувалися основні знакові риси львівської скульптури II пол. ХІХ ст.

У Львові Парис Філіппі набув популярності не тільки завдяки своїй педагогічній діяльності, але й як плідний скульптор. Свого часу він був дуже популярний як портретист. Серед робіт у цьому жанрі велика кількість скульптурних портретів його сучасників, насамперед представників культури та учасників польських народних повстань. Особливе місце в його творчості займали скульптурні медальйони, які він виконував із гіпсу, заліза або бронзи. З них прямо в майстерні виконувалися гіпсові копії і з успіхом експонувалися на виставках та продавалися. Наприклад, на перших двох виставках Товариства прихильників образотворчого мистецтва у Львові Філіппі показав наступні свої роботи: бюсти Вінцента Поля (Wincenty Pol), Корнеля Уєйського, полковника П., жінки з натури, медальйони із портретними зображеннями Александра Фредра, Вінцента Поля, Кароля Лібельта (Karol Libelt), пана Х, пана Ст., пані М., пані В, частину моделі пам'ятника на дитячу могилу та жанрову композицію "Бідному завжди і вітер в очі".

В окремих випадках портретна скульптура в творчості Париса Філіппі тісно пов'язана зі скульптурою меморіалів та надгробків. У цих жанрах скульптор віддавав перевагу романтичній інтерпретації образу. Також займався реставрацією скульптури та різних мистецьких, релігійних чи меморіальних об'єктів із каменю.

Впродовж багатьох років страждав від алкогольної залежності. В 1874 р. виїхав до Варшави, де, перебуваючи у стані депресії, закінчив життя самогубством.

 

Works

Реставраційні роботи (Львів)

1862–1867 рр. – керівництво відновлюваними роботами у парафіяльному костелі у Жовкві (1604–1618 рр., арх. Амвросій Прихильний та П. Щасливий), де він відреставрував алебастрові надгробки Якуба Собєського (Jakub Sobieski) та Станіслава Даниловича, виконав мармурові епітафії королевичів Якуба Людвіка (Jakub Ludwik) та Константина Собєських (Konstanty Sobieski) тощо.
1867–1870 рр. – 1) реставрація перенесеного на Янівський цвинтар з ліквідованого Городоцького кладовища надгробка роботи Антонія Шимзера з могили родини Маханів; 2) реставрація ренесансних надгробків у підземеллях костелу домініканців тощо.

Інші роботи

Бл. 1866–1867 рр. – надгробок на могилі Марії Островської (Парис Філіппі ?).
1867 р. – 1) погруддя поета Мєчислава Романовського. Гіпс. Львівська галерея мистецтв; 2) посмертна маска та зліпок руки Артура Ґроттґера (Artur Grottger); 3) надгробок на могилі родини генерала Юзефа Мйончинського на Личаківському цвинтарі у Львові; 4) портрет дружини. Рельєф, гіпс. Національний музей у Кракові; 5) надгробок на могилі Ксаверія та Анелі Грабінських на Личаківському цвинтарі у Львові.
Бл. 1867 р. – портрет Яна Ясіньського. Медальйон.
1867–1868 рр. – надгробок на могилі Міхала Жарського на Личаківському цвинтарі у Львові.
1868 р. – 1) портрет Кароля Шайнохи (Karel Šejnoha). Медальйон, гіпс. Львівська галерея мистецтв; 2) з посмертної маски Артура Ґроттґера виконав великий бюст художника; 3) пам'ятник Станіславу Піляту (Stanisław Pilat). Костел Бернардинів у Львові; 4) "Бідному завжди й вітер в очі". Бронза. Львівська галерея мистецтв; 5) пам'ятник генералу Юзефу Дверницькому (Józef Dwernicki) для костелу кармелітів у Львові (тепер – у Латинській катедральному соборі у Львові).
Бл. 1868 р. – 1) портрет Артура Ґроттґера. Медальйон. Львівська галерея мистецтв; 2) алегорична композиція "Польща".
1868–1873 рр. – пам'ятник на могилі Артура Ґроттґера на Личаківському цвинтарі у Львові. Роботи із закінченням пам'ятника були виконані учнями Філіппі: Станіславом Сенявським та Абелем Марією Пер'є (Abel Maria Perier).
1869 р. – 1) алегорична композиція "За віру та свободу"; 2) портрет Н. Жмиховської. Медальйон.
1871 р. – 1) пам'ятник Станіславу Скарбеку (Stanisław Skarbek). Розміщувався у вестибюлі театру Скарбека. Не зберігся; 2) надгробок на могилі Якуба Ваґенгубера на Личаківському цвинтарі у Львові.
1872 р. – 1) надгробок на могилі історика Кароля Шайнохи (спільно з Абелем Марією Пер'є) на Личаківському цвинтарі у Львові; 2) портрет генерала Юзефа Гауке-Боссака (Józef Hauke-Bosak). Медальйон. До 1939 р. – Львівська міська галерея; 3) погруддя Яна-Непомуцена Камінського (Jan Nepomucen Kamiński). До Першої світової війни – в театрі Скарбека.
1873 р. – пам'ятник Маркіяну Шашкевичу. Не закінчений.

Портрети

• Погруддя Й. Мучковського. До Першої світової війни – в Музеї Любомирських.
• Портрет Анни Ріхтман. Білий мармур. Львівська галерея мистецтв.
• Млодницька Ванда. 8-кутний медальйон, бронза. Львівська галерея мистецтв.
• Александр Фредро. Гіпс, медальйон. Львівська галерея мистецтв.
• Портрет Кароля Лібельта. Медальйон. Львівська галерея мистецтв.
• Портрет Адама Міцкевича (Adam Mickiewicz) (за аквареллю Францішка Тепи (Franciszek Tepa)). Медальйон. Львівська галерея мистецтв.
• Портрет Вінцента Поля. Медальйон, гіпс. Львівська галерея мистецтв.
• Портрет Корнелія Уєйського. Медальйон.
• Портрет В. Малецького. Медальйон.
• Портрет Н. Моджеєвського. Медальйон.
• Портрет Антонія Залєського. Медальйон.
• Портрет старого єврея. Національний музей у Кракові.
• Портрет Олександра Рачинського. Медальйон. До Першої світової війни в Музеї Любомирських.
• Портрет Адама Сапіги. Медальйон. До Першої світової війни в Музеї Любомирських.
• Портрет королеви Ядвіги (Jadwiga Andegaweńska). Медальйон. До 1939 р. – у Львівській міській галереї.
• Пам'ятник Артурові Ґроттґеру у колишньому костелі домініканців у Львові.
• Алегорична скульптура "Біда". Теракота.

People

Sources