Францішек Юзеф Штефан Ґроєр (Franciszek Józef Stefan Groër) народився 19 квітня 1887 р. в м. Бєльсько (суч. м. Бєльско-Бяла) в Сілезії – помер 16 лютого 1965 р. у Варшаві – лікар-педіатр, педагог, професор університету ім. Яна Казимира у Львові, директор Інституту Матері та Дитини у Варшаві. 

Гімназіальну освіту здобував у Варшаві та Санкт-Петербурзі. Початково планував стати музикантом, для чого вступив у 1905 р. до Варшавської консерваторії. Однак після року навчання полишив навчання і вступив на медичний факультет Вроцлавського університету. Після закінчення студій та захисту у 1912 р. докторату влаштувався асистентом в лабораторії імунології та біохімії при Віденському університеті. У роки Першої світової війни працював у цьому закладі на посаді асистента кафедри педіатрії та практикувався в університетській Педіатричній клініці. У 1916 р. Францішек Гроєр габілітувався і вже як доцент продовжив свою працю на кафедрі педіатрії.

Після закінчення війни Францішека Гроєра було запрошено до Львова для заміщення вакантної після відходу від справ Людвіка Ридигера (Ludwik Rydygier; Riediger) (1850-1920) посади керівника педіатричної клініки при медичному факультеті Львівського університету та завідувача кафедри педіатрії.

Молодий фахівець з Відня, Францішек Гроєр тісно інтегрується у польське наукове середовище Львова – з 1924 р. стає дійсним членом польського Наукового товариства у Львові (Towarzystwa Naukowego we Lwowie), з 1931 р. членом-кореспондентом ПАН (PAU), а з 1933 р. – Варшавського Наукового товариства (Towarzystwa Naukowego Warszawskiego).   

Наукова діяльність

У науковій праці Францішек Гроєр займався насамперед діагностикою та лікуванням дитячих інфекцій: кору, скарлатини, дифтерії та дизентерії, а також дитячого туберкульозу. Досліджував проблематику алергії та шкірних реакцій у дітей, дієтотерапії в педіатрії. У цьому контексті розробляв та активно впроваджував у клінічну практику поняття гігіогенезу (hygiogenese (від гр. hygieia i genesis)) – механізму оздоровлення організму через саморегуляцію.
 
Окрім суто медичних проблем, активно займався рядом інших проблем, зокрема, питанням опіки над дітьми, а також розробленням та впровадженням раціональних підходів у навчанні педіатрії.

Загалом є автором близько 250 наукових праць німецькою, польською, англійською, французькою мовами, серед яких варто відзначити монографію, присвячену хворобі Гейне-Медіна в дітей та посібник дитячих хвороб.

Протягом тривалого часу викладання на медичному факультеті Львівського університету професор Гроєр виховав ціле гроно спеціалістів, тому по праву вважається засновником своєрідної "Львівської педіатричної школи".

Був активним учасником та організатором польського педіатричного товариства – впродовж тривалого часу був його постійним віце-керівником (членом президії), у 1926-1932 рр. був головою Львівського відділення товариства, а після війни очолював цю організацію. Також був членом педіатричних товариств багатьох країн світу.

Поза роботою Гроєр не переставав цікавитися музикою й був багаторічним керівником Товариства шанувальників музики та опери (Towarzystwa Przyjaciół Muzyki i Opery) у Львові, а також певний час (1931-1933) головним адміністратором Оперного театру у Львові. Займався фотографією .

Друга світова війна

Із початком Другої світової війни Гроєр залишився працювати на займаних посадах, суміщуючи їх з працею керівника Львівського Інституту Охматдит (1939-1941) (суч. вул. Лисенка, 31). 

Під час німецько-радянської війни його внесли до проскрипційних списків польської інтелігенції, а ввечері 3 липня 1941 р. заарештували функціонери групи спеціального призначення Поліції Безпеки.
 
Професор Гроєр був єдиним з-поміж арештованих професорів, котрому вдалося уникнути розстрілу. Решту окупаційного часу він пропрацював у педіатричній клініці.

Після звільнення Львова у 1944 р. він продовжив працювати у клініці. А також певний час викладав на медико-природничих фахових курсах (до 1946 р.), відкритих радянською владою.

Після репатріації переїхав до м. Битом у Польщі. Там він працював на посаді завідувача кафедри педіатрії та однойменної клініки при Медичній академії (Akademii Lekarskiej), а пізніше, у 1948-1951 рр., проректором цього навчального закладу.

Із 1948 р. проф. Гроєр був незмінним керівником дитячого відділення Варшавського інституту туберкульозу (1948-1965). Окрім того, впродовж десяти років (з 1951-1960 рр.) він за сумісництвом очолював Варшавський Інститут матері і дитини.

Окремо слід відзначити, що Гроєр з 1946 р. був членом Надзвичайної комісії з розслідування злочинів нацистських окупантів. Будучи єдиним вцілілим професором Гроєр виклав свої свідчення, детальні про обставини арешту, допитів та розстрілу науковців, що лягли в основу подальших досліджень цієї тематики.

Помер і похований у Варшаві у 1965 р.

Станіслав Прогульський – Лікар-педіатр, педагог, професор кафедри педіатрії медичного факультету Львівського університету ім. Яна Казимира (1938-1939), Медичного інституту (1939–1941).