Візит цісаря Франца Йосифа до Львова у 1851 році ID: 76

Парк був заснований в 1835 році. Назву він отримав завдяки фортеці, залишки якої збереглися на території. Структура парку орієнтована на модель ландшафтного парку. Має нижню та верхню тераси. Над верхньою у другій половині ХІХ ст. насипали штучний курган Люблінської унії, з оглядовим майданчиком на вершині. Окраса парку — ясенева та каштанова алеї на нижній терасі.

Dawny Kościół karmelitów bosych. Kościół zbudowany został poza granicami dawnych fortyfikacji miejskich, na wzgórzu. Razem z budowlami klasztornymi i murem obronnym, biegnącym wzdłuż trasy ulic Proswity i Wynnyczenka, świątynia tworzy zespół architektoniczny, który w wieku XVII i XVIII miał znaczenie obronne, chroniąc miasto od wschodu. Najważniejsze etapy budowy: 1634 r. (wzniesienie podstawowej bryły budowli, autor projektu: J. Prokopowicz); druga połowa XVII w. (dobudowa murów obronnych, inżynier J. Berens); XVII-XVIII w. (korpus klasztorny); lata 1835-1839 (nadbudowa wieży, autor projektu: A. Wondraszka); 1906 r. (prace restauracyjne, autor projektu: W. Halicki).

Kолишній Палац губернаторів. У 1829 році австрійський уряд купив зведену 1821 року кам'яницю, яка належала родині Краттерів. Новонабуту кам'яницю мали перебудувати для потреб губернатора Галичини. У першій половині ХІХ ст. відбулася реконструкція будинку. Будівля відноситься до палацової архітектури пізнього класицизму (ампір). Тепер тут розміщені Львівська обласна держадміністрація, Львівська обласна рада народних депутатів, Львівське обласне управління культури.

Будинок колишнього шпиталю Боніфратрів (1659 — фундація монастиря Боніфратрів; 1687 — перебудова монастиря на шпиталь, архіт. Бенуа; 1890 — добудова нового корпусу). Пам'ятка — характерний приклад архітектури раннього бароко у Львові. Сьогодні (2009 p.) — будинок військового шпиталю.

Dawne koszary obronne, miejsce zakwaterowania i dyslokacji żołnierzy, część składowa jądra cytadeli. Piętrowa budowla koszar z dwiema obronnymi wieżami na flankach. Zbudowane z czerwonej nietynkowanej cegły. Stacjonował w nich austriacki 30 Pułk Piechoty. W latach 1864-65 w celach więziennych przetrzymywani byli Postańcy Styczniowi. W listopadzie 1918 r. kwaterowali tu Strzelcy Siczowi oraz szpital dla rannych na odcinku Cytadela-Ossolineum. W okresie II RP stacjonował tu 19 Pułk Piechoty. W latach 1941-1944 w koszarach, przekształconych w więzienie, przetrzymywani byli radzieccy, francuscy, belgijscy i włoscy jeńcy wojenni. W latach 1944-1980 stacjonowały tu wojska radzieckie i wojskowe kompanie sportowe. Od 1990 r. do dziś w koszarach mieści się bank oraz centrum biurowe.

Народний Дім постав за проектом Вільгельма Шмідта у 1851–1864 рр. У його образі —  слабкий відгомін романтичної течії в архітектурі класицизму та бідермаєру. Тут містилися товариство і редакція Галицько-Руської матиці та ін., театр "Розмаїтості". Сьогодні тут — Окружний будинок офіцерів Львівського військового округу, кінотеатр "Кінопалац", заклади громадського харчування і танцювальні студії. Пам'ятка архітектури (ох. №295-М).

Sobór archikatedralny Ukraińskiej Cerkwi Grekokatolickiej pod wezwaniem Św. Jury. Sobór Św. Jury jest głównym budynkiem kompleksu na Wzgórzu Św. Jury i jedną z dominant architektonicznej panoramy Lwowa. Katedra zbudowana została w latach 1744-1761 (autorzy projektu: B. Merettini i S. Fesinger), restaurowana była w latach 1905-1911, 1933, 1980, 1999-2001.

Колишній палац Потоцьких споруджено у 1889–1890 рр. за проектом французького архітектора Луї Доверн'є під керівництвом архітектора Юліана Цибульського. Монументальний будинок у стилі історизму взорований на французький бароковий класицизм епохи Людовіка XIV. Пам'ятка архітектури національного значення. З 2001 року у будинку розміщений відділ Львівської галереї мистецтв.

Садиба Стрілецького братства з парком, розташована за адресою Лисенка, 23а, датується ХІХ ст. Протягом існування комплексу його неодноразово оновлювали. Є пам'яткою архітектури і містобудування місцевого значення: ох.№М-980. Сам же будинок Стрілецького братства, т.зв. Стрільниця, датується 1899 роком і пов'язаний з іменами арх. Йозефа Енґеля і Альфреда Каменобродського. У повоєнний час у північному корпусі Стрільниці змагалися і тренувалися чемпіони світу та Європи, медалісти й учасники Олімпійських ігор: Микола Калиниченко, Дмитро Бобрун, Володимир Зименко та ін. З 14 жовтня 2012 року в колишньому палаці Стрільниці відкрили музей визвольної боротьби України. Будівля є пам'яткою архітектури і містобудування місцевого значення: ох.№М-158.

Будинок, в якому сьогодні діє театр ім. Марії Заньковецької, був споруджений у 1837–1842 рр. як театр фундації гр. Cтаніслава Скарбека. Проект будинку виконав віденський арх. Людвік Піхль, будівництвом керував львівський міський арх. Йоганн Зальцманн. Стилістично будинок є характерним зразком пізнього класицизму у варіанті віденської архітектурної школи. Будинок театру є одним із найбільших у Європі, пам'яткою архітектури національного значення, ох.№1286.

Dawny kościół Św. Kazimierza zbudowany został poza murami miejskimi, u podnóża Góry Zamkowej. Od południowego zachodu sąsiaduje z dawnym klasztorem Sióstr Miłosierdzia i dawnym budynkiem szpitala św. Wincenta. Budowa datowana jest na następujące lata: 1656-1664; XVIII w. (budynki klasztoru Sióstr Miłosierdzia); XIX w. (przebudowa); 1880 r. (budynek szpitala św. Wincentego). Obiekt zachował cechy charakterystyczne dla architektury baroku, z późniejsza domieszką form klasycystycznych.

Колишня Колегія піярів (1762–1776 рр.) Акт на заснування колегії видано 1748 р. Будівля побудована на кошти єпископа суфрагана Самуеля Роха Ґловінського, вірогідно, за проектом архітектора Паоло Антоніо Фонтана як освітньо-виховний заклад для шляхетської молоді. Основні будівельні роботи були проведені у 1762–1776 рр., вже після відкриття закладу. Будівельні роботи виконував архітектор Франциск Ксаверій Кульчицький. Від 1776 р. заклад називався  Терезіанською кoлeгiєю (Collegium Teresianum). Після скасування ордену піярів 1784 р. колегію замінено на шпиталь боніфратів, а згодом після їх касації 1785 р. австрійський уряд передав будівлю урядовому шпиталю, який у 1866 р. став загальним міським шпиталем. Деякий час тут був міський будинок для психічно хворих. Будівля остаточно завершена у 1885 р. Тоді, зокрема, за проектом архітектора Юзефа Каєтана Яновського добудований східний флігель, який за своїми формами повторює західний бароковий; піднятий третій поверх всієї будівлі і покрито її новим дахом. Тепер (2009 p.) – це головний корпус Обласної клінічної лікарні.

Двоповерховий будинок був зведений у 1849–1851 роках для Закладу сліпих, школи-інтернату з приміщеннями для навчання, майстерень, та помешкань учнів і вчителя. З 1901 року тут діяла Гімназія №VI (у міжвоєнний період "Гімназія №VI ім. Сташіца"). Після Другої світової війни тут діяв військкоммат. У 2018 році будинок був знесений.

Dawny gmach Sądu Krajowego – „Pałac sprawiedliwości” (1891-1895, arch. F. Skowron, ul. Kniazia Romana 1-3). Monumentalna budowla w śródmieściu, zwieńczona frontonem z balustradą i attyką z grupą rzeźbiarską (1893, rzeźbiarz L. Marconi). Północny westybul upiększa alegoryczna rzeźba personifikująca sprawiedliwość (1893, rzeźbiarz A. Popiel). Sala na pierwszym piętrze jest ozdobiona sztukaterią oraz malowidłami artystów ze szkoły J. Matejki. Styl gmachu – historyzm (wykorzystujący formy renesansu i baroku). Główna (zachodnia) fasada wychodzi na ul. Kniazia Romana, boczna (północna) na pl. Halicki. Obecnie (2009 r.) jest jednym z gmachów Państwowego Uniwersytetu „Lwowska Politechnika”.

Kościół zbudowany został poza granicami fortyfikacji miejskich, na południe od historycznego centrum Lwowa. Znajduje się na północnych zboczach tzw. Góry Kaliczej., na posesji oddzielonej murami od ulic Kopernika i Grabowskiego. Budowla ma charakter wyraźnie obronny. Najważniejszą datą w historii budowy kościoła jest 1634 r. (robotami budowlanymi kierowali autorzy projektu: J. Boni, A. Przychylny); następnie 1640 r. (dobudowa, autor projektu: M. Godny); 1781-1782 (przebudowa szpitala, autor projektu: F. Gryl). Architektura kościoła nosi cechy renesansowe, wyraźne są też wątki gotyckie (kształt okien). <

Міська синагога, звана Великою, перестала існувати 1943 року. Сьогодні на її місці вільна площа з протрасованими фундаментами. Зруйнована синагога була збудована 1801 року в класицистичному стилі на місці ґотичної з 1555 року. Дві півциркульні арки, крізь які сьогодні можна потрапити на площу з вулиць Староєврейської та Братів Рогатинців — це збережені входи у синагогу. Композиційно-просторовою структурою міська синагога була подібна до передміської.  

Dawny Kościół Ofiarowania Pańskiego. Kościół zbudowany został na wzgórzu, od południa przylegają do niego zabudowania klasztorne. Okres budowy obejmuje lata 1642 /1644 – koniec XVII w., autor projektu: – D. B. Giselli. Architektura kościoła bierze za wzór kościół Santa Susanna w Rzymie i jest wyraźnym świadectwem wpływów rzymskiego baroku.