Вул. Личаківська, 37 – будинок Закладу сліпих (не існує) ID: 2637

Двоповерховий будинок був зведений у 1849–1851 роках для Закладу сліпих, школи-інтернату з приміщеннями для навчання, майстерень, та помешкань учнів і вчителя. З 1901 року тут діяла Гімназія №VI (у міжвоєнний період "Гімназія №VI ім. Сташіца"). Після Другої світової війни тут діяв військкоммат. У 2018 році будинок був знесений.

History

У 1802 році поміж сучасними вулицями Личаківською, Заньковецької та Лисенка розміщувалася велика ділянка, що позначалася конскрипційним №115 4/4. У середині ХІХ століття вона належала графові Матеушу Мйончинському (Mathias/Mateusz Miączyński). Житловий будинок графа розташовувався на місці сучасного №47 на вулиці Личаківській.

У 1845 році за ініціативи графа Вінцентія Скшинського (Vincenz/ Wincenty Skrzyński), у Львові був заснований Заклад сліпих (Blinden Institut). По суті, це була школа-інтернат де мешкали і навчалися діти від десятирічного віку, проходили заняття із предметів середньої школи та навчалися ремісництву. До створення Закладу доклалися декілька фундаторів, а також був заснований благодійний фонд для збору коштів. Відтак у 1849 році керівництво Закладу придбали ґрунт під будівництво у графа Мйончинського — поруч із діючою з 1830 року аналогічною інституцією, Закладом глухонімих (Taubstummen Institut). Новоутворена ділянка отримала конскрипційний номер 539 4/4. Протягом 1849–1851 років на ній постав будинок, автор проекту якого не відомий. Кошти на спорудження склали 22 926 золотих ринських. Це був двоповерховий будинок Г-подібної форми у плані. Поза будинком розміщувався обширний сад. Будівлю звели з розрахунку на постійне перебування тут тридцятьох дітей (Provinzial-Handbuch, 1861, 438-439).  

Офіційне відкриття Закладу відбулося 1 червня 1851 року (Provinzial-Handbuch, 1852, 586).

Спершу будинок мав ґонтову покрівлю, 1886 року її замінили на бляшану (ДАЛО 2/2/257).

У 1901 році Заклад сліпих переїхав до нового, більшого будинку на сучасній вулиці Франка, 109, зведеному для власних потреб, натомість на вулиці Личаківській, 37 почала діяти Гімназія №VI (у міжвоєнний період відома як Гімназія №VI імені Станіслава Сташіца), що залишалася тут до 1939 року. Будівля була недостатньою для навчального закладу, бракувало ряду приміщень. Наприклад, заняття із гімнастики проводили у будинку "Сокола-ІV" на Личаківській, 99. У міжвоєнний період існували плани надбудувати третій поверх, проте цього не відбулося (ЦДІАУЛ 179/3/407:41).

У 1939–1941 роках у цьому будинку діяла середня школа №12 (Список абонентів, 1940, 80); після Другої світової війни вона відновила свою діяльність, а згодом її перевели до будинку колишньої школи св. Антонія цій же вулиці (№38), тоді перейменованій на вулицю Леніна. Після цього у будинку №37 помістили районний військовий комісаріат, він діяв тут до 2010 року. У 1970-х роках були замуровані двері у центрі головного фасаду будинку, а основний вхід влаштували із подвір'я (1234 вулиці Львова, 2009, 191).

 У 2018 році будинок знесли, сьогодні (2019) тут триває спорудження житлового будинку.

Architecture

Будинок Закладу сліпих розташовувався в історичному ареалі Львова, на вулиці Личаківській — основній артерії міста, що спрямована у східному напрямку. Привертав увагу своїм окремим розташуванням та стильовим вирішенням. Праворуч від будинку прилягала мурована огорожа з двох прясел викінчених пояском з прямокутних прорізів, яка відгороджувала палісадник, ліворуч була кована двостулкова брама.

Будинок був двоповерховим із цоколем, мурований з цегли на кам'яних фундаментах, отинькований. Вкритий двосхилим дахом, первісно ґонтовим, з 1880-х років — бляшаним, після Другої світової війни покрівля була замінена на азбестоцементні плити. Оскільки Заклад сліпих був по суті школою-інтернатом, у ньому розміщувалися як навчальні кімнати та майстерні, так і помешкання для учнів та вчителя. Будинок був Г-подібним у плані. Ймовірно,  у його крилі вздовж вулиці були навчальні приміщення та майстерні, а в офіцині — помешкання. Внутрішнє розпланування — коридорне. Перекриття поверхів пласкі, сходову клітку перекривало повзуче склепіння. Вихід на горище був оформлений тесаними білокам'яними блоками.

Будинок був зведений у стилі бідермаєру. Чільним, південним фасадом повернутий до вулиці Личаківської. Фасад дев'ятиосьовий, компонування підпорядковане горизонтальному членуванню; поверхи розділені широким між'ярусним пояском, оздобленим орнаментом у вигляді стиснутого безконечника. Центральна вісь підкреслена головним входом (замурований у радянський період), з сеґментним дверним прорізом, оздобленим скромним порталом з лінійним сандриком. Фасад фланкований рустованими лізенами, завершений профільованим карнизом, оббитим бляхою. Фриз оздоблений розграфленими витягнутими прямокутними полями та свинцевими розетами. В рівні першого поверху фасад рустований, з сеґментними віконними прорізами, вікна другого поверху  прямокутні, декоровані лиштвами з вушками та лінійними сандриками. На осях вікон розміщувались прямокутні продухи цоколя (частина замурована в радянський  час). Бічні і тильний фасади — гладкі, з великими прямокутними вікнами.

Будинок зберігав об'ємно-планувальну структуру та був зразком освітньої установи Львова середини XIХ ст. в стилі бідермаєр.

People

Вінцентій Скшинський (Wincenty Skrzyński, 1771–1850) — ініціатор заснування та фундатор Закладу сліпих.
Матеуш Мйончинський (Matheusz/Mathias Miączyński, 1800–1863) — власник ділянки на вулиці Личаківській у якого придбали ґрунт під будівництво Закладу.

Organizations

• 

Sources