Pl. Rynek, 14 – dawna kamienica Massariego lub Wenecka ID: 143
Kamienica Massariego. Budynek zaliczany jest do najcenniejszych zabytków renesansowych we Lwowie. W swoim czasie był rezydencją konsula Republiki Weneckiej. Historia budowy obiektu zaczyna się w latach 80. XVI w. (autor projektu: Piotr Szczęśliwy), obejmuje przebudowy w wieku XVII, XIX i XX oraz prace restauracyjne w 1936 r. Nazwa historyczna pochodzi od funkcji konsula Republiki Weneckiej, pełnionej przez dawnego właściciela budynku, Antonio Massariego. W budynku zachowały się stropy i elementy dekoracji z najdawniejszego okresu budowy obiektu, zakończonego ok. 1589 r. (budową kierował architekt: P. Szczęśliwy). Daty „1600” i „1660” na fasadzie i w sieniach wskazują na dalszy przebieg robót budowlanych, które zakończyły się przebudowami i restauracjami w XIX i XX w.
History
Будинок на пл. Ринок, 14 (конскрипційний номер 231) перебудований у 1589 році у стилі ренесансу на місці попередньої ґотичної кам'яниці ХVІ ст. Тоді на замовлення венеційського консула та купця Далмати Антоніо Массарі (Dalmaty Antonio Massari) архітекторами Павлом Римлянином (Romanus Paolo Dominici) при участі Павла Щасливого (Paolo il Felice) був перебудований головний фасад будинку. З іменем власника пов'язана назва кам'яниці — Массарівська, або Венеційська.
На початку ХVІ ст. будинок називався Гінковським (Hinkowski). Фігура крилатого лева — герб Венеційської республіки, який тримає відкриту книгу з латинським написом: "PAX TIBI MARCE EVANGELISTA MEVS DIXIT 1600" (що у перекладі означає: "Мир буде з вами, Марк, мій євангеліст" — сказав Господь Марку євангелісту), розміщена над порталом головного входу. Дата 1600 р. стосується реставрації будинку. В сінях кам'яниці зберігся портал з датою перебудови "1660".
У ХVІІІ ст. будинок називався Соммерівським, тоді він був власністю родини Лоншамів (Longchamps). Після надбудови четвертого поверху у ХІХ ст. кам'яниця частково втратила свій первісний вигляд. У 1866 році за проектом архітектора Вільгельма Шмідта (Wilhelm Schmidt) на кошти власниці Леокардії Семелковської (Leokardia Semełkowska) був виконаний проект на будівництво триповерхової офіцини. Будівельні роботи виконував будівничий Антоній Сервацький (Antoni Serwacki).
У 1880-х рр. власником будинку був Абрагам Бранд (Abraham Brand). 18 січня 1896 року магістрат за згодою власника будинку Айсіга Маркуса Маркля (Eisig Markus Markl) дав дозвіл на побудову нового порталу для книгарні Павла Стажика (Paweł Starzyk). Однак декор фасаду, зокрема діамантовий руст стін, білокам'яні портали зберігають ренесансні риси.
У 1930-х рр. власником будинку був Давид Сесслер (Dawid Sessler). Від 1950-х рр. у будинку була майстерня індпошиву та ремонту одягу та головних уборів.
Тепер це в основному житлова кам'яниця; частина нежитлових приміщень на першому поверсі належить Тзов "Капелюшок", кафе "Квітка"; частину другого поверху займає ресторан "Масонська ложа".
Architecture
Budynek jest trzypiętrowy, ceglany, zbudowany na południowej pierzei Rynku na planie wydłużonego prostokąta na osi północ-południe. Fasada oblicowana jest kamieniem i ozdobiona rustyką (XX-wieczna rekonstrukcja), ma po cztery okna na każdym piętrze. Okna dekorowane są reliefami i szczytami. Nad portalem umieszczono skrzydlatego orła, będącego godłem Wenecji.
Obecnie Kamienica Wenecka pełni funkcje budynku mieszkalnego.
People
Абрагам
Бранд (Abraham
Brand) — власник будинку.
Айсіґ
Маркус Маркль (Eisig
Markus Markl)
— власник будинку.
Далматій Антоніо Массарі (Dalmaty
Antonio Massari)
—
венеційський консул та купець, власник
будинку.
Павло
Римлянин (Romanus
Paolo Dominici) — архітектор,
співавтор проекту реконструкції будинку.
Леокардія
Семелковська (Leokardia
Semełkowska)
— власниця будинку.
Антоній
Сервацький (Antoni
Serwacki)
— будівничий.
Давид
Сесслер (Dawid
Sessler)
— власник будинку.
Павло
Стажик (Paweł
Starzyk)
— власник книгарні у будинку.
Вільгельм
Шмідт (Wilhelm
Schmidt) — архітектор, автор проекту офіцини.
Павло
Щасливий (Paolo
il Felice) — архітектор, співавтор реконструкції
будинку.
Sources
- Opis opracowano w ramach projektu „Galicjana”, 2001-2002