Rynek we Lwowie ID: 69

Budynek jest jednym z lepszych przykładów architektury późnego renesansu we Lwowie. Jego budowa datowana jest na koniec XVI w., przebudowa miała miejsce w latach 1737-1739. Budynek jest pokazowym przykładem miejskiej architektury pałacowej doby renesansu. Jego tradycyjna nazwa, „Kamienica Bandinellowska”, pochodzi od nazwiska pierwotnego właściciela.

Budynek mieszkalny, zbudowany w XVI w., przebudowany w XVIII w. (autor projektu:: P. Polejowski). W architekturze kamienicy formy późnego baroku (obecne w dekoracjach rzeźbiarskich parteru) łącza się z klasycystyczną fasadą.

Czarna kamienica jest zabytkiem późnego renesansu. Jego budowa datowana jest na lata 1588-89 (autorzy projektu: P. Barbon, P. Rzymianin). i 1596 (dobudowa drugiego piętra, autor projektu: P. Krasowski). Kolejne przebudowy odbyły się w latach 1677 (rzeźby fasad, attyka, autor projektu: M. Gradowski); 1884 (dobudowa trzeciego piętra, autorzy projektu: M. Fechter, A. Piotrowski); 1911 (restauracja fasady, autor projektu: E. Żychowicz); 1926 (restauracja wnętrza).

Budynek mieszkalny (obecnie – budynek Lwowskiego Muzeum Historycznego) datowany jest na koniec XVI w. (autor projektu: Piotr Krasowski), rozbudowany został w XVII w., w XIX w. gruntownie go przebudowano. Obecny charakter budowli jest rezultatem przebudowy kamienicy renesansowej w duchu klasycyzmu.

Kamienica Korniakta, albo Kamienica Królewska (obecnie – siedziba Lwowskiego Muzeum Historycznego, Rynek 6). Styl architektoniczny tego budynku – najbardziej znanej wśród kamienic lwowskiego Rynku – charakteryzuje połączenie stylów różnych epok. Można wśród nich wymienić gotyk (sklepienia piwnic), renesans (plan budynku i fasad), manieryzm/ barok (attyka), empire (niektóre elementy dekoracji fasady, wnętrza), neorenesans (zrekonstruowane wewnętrzne podwórze). W chronologii budownictwa jako najważniejsze daty wymienić należy 1580 r. (budowa kamienicy, autor projektu: P. Barbon) oraz 1678 r. (dobudowa attyki). Kolejne przebudowy miały miejsce w XVIII-XIX w., w latach 1910-1912 rekonstruowano podwórze. Historyczna nazwa – „Kamienica Korniakta” – pochodzi od imienia pierwszego właściciela, greckiego kupca Konstantyna Korniakta. Budynek włączony został w zabudowę wschodniej pierzei Rynku, jego tylna fasada wychodzi na ul. Fedorowa.

Будинок на пл. Ринок, 7 (охор. №326/6) розташований на території Державного історико-архітектурного заповідника, в лінійній забудові східного боку ринкової площі. Кам'яниця побудована у ХVІІ ст., перебудована у ХІХ ст. Це колишня Кравзівська, а згодом Шембеківська кам'яниця.

Budynek datowany jest na koniec XVI w. – początek XVII w., w latach 40. XIX w. został przebudowany (autor projektu: Fryderyk Bauman). Ogólne założenie zabytku nosi w związku z tym wyraźne cechy renesansu, zaś w dekoracji fasady przeważają formy klasycystyczne. Kamienica mieści się na wschodniej pierzei Rynku, tylna fasada wychodzi na ul. Fedorowa. Obecnie (2009) budynek mieszkalny.

Dawny Pałac arcybiskupi (obecnie budynek mieszkalny). Budynek pełnił funkcje pałacu arcybiskupiego, datowany jest na 1634 r. (autor projektu: J. Pokorowicz), przebudowany został w 1845 r. Architektura tego obiektu łączy w sobie cechy renesansu (plan budynku) i klasycyzmu (fasada). Budynek o sześciookiennej fasadzie wzniesiony został na dwóch sąsiednich posesjach wschodniej pierzei Rynku. Jego tylna fasada wychodzi na ul. Fedorowa.

Budynek jest przykładem pałacu magnackiego doby baroku, włączonego w zespół późnośredniowiecznej i renesansowej zabudowy Rynku. Wzniesiony został w XVII w., w latach 1744-1763 został kapitalnie przebudowany (autorzy projektu: Jan de Witte, Bernard Meretyn, Marcin Urbanik; rzeźbiarze Sebastian Fesinger, Stefan Kodecki).  

Будинок на пл. Ринок, 11 (охор. №326/10) розташований на території Державного історико-архітектурного заповідника, в лінійній забудові південного боку ринкової площі. Будинок побудований у 1900 році на кошти власника Леона Дікера за проектом архітектора Міхала Фехтера на місці колишньої Гайзлерівської кам'яниці.

Будинок на пл. Ринок, 12 (охор. №326/11) розташований на території Державного історико-архітектурного заповідника, в лінійній забудові південного боку ринкової площі. Кам'яниця побудована у ХVІ ст. Тоді власником кам'яниці був радник Йодок Ґляч. Звідси походить назва "Ґлячівська кам'яниця".

Будинок на пл. Ринок, 13 (охор. №326/12) розташований на території Державного історико-архітектурного заповідника, в лінійній забудові південного боку ринкової площі. Будинок побудований на місці попередньої ґотичної кам'яниці ХVІ ст. Першим її власником був Ян Алембек, автор першого опису Львова (1618 р.). Тоді відповідно будівля називалася "Алембеківська кам'яниця".

Kamienica Massariego. Budynek zaliczany jest do najcenniejszych zabytków renesansowych we Lwowie. W swoim czasie był rezydencją konsula Republiki Weneckiej. Historia budowy obiektu zaczyna się w latach 80. XVI w. (autor projektu: Piotr Szczęśliwy), obejmuje przebudowy w wieku XVII, XIX i XX oraz prace restauracyjne w 1936 r. Nazwa historyczna pochodzi od funkcji konsula Republiki Weneckiej, pełnionej przez dawnego właściciela budynku, Antonio Massariego. W budynku zachowały się stropy i elementy dekoracji z najdawniejszego okresu budowy obiektu, zakończonego ok. 1589 r. (budową kierował architekt: P. Szczęśliwy). Daty „1600” i „1660” na fasadzie i w sieniach wskazują na dalszy przebieg robót budowlanych, które zakończyły się przebudowami i restauracjami w XIX i XX w.

Будинок на пл. Ринок, 15 (охор. №326/14) розташований на території Державного історико-архітектурного заповідника, в лінійній забудові південного боку ринкової площі. Давня садиба майстра Шимона Сімонідеса (Шимоновича). Перебудована у ХІХ ст.

Kamienica zbudowana została w XV w., do dziś zachowały się częściowo średniowieczne sklepienia i stropy. W XIX w. została gruntownie przebudowana, i jako taka daje wyobrażenie o zmianach, których architektura późnośredniowieczna doznawała we Lwowie w okresie panowania historyzmu. Budynek wzniesiony został w XVI w. Zachował charakterystyczne atrybuty gotyckie (plan budynku, sklepienia parteru), które na skutek XIX-wiecznej przebudowy w wystroju pierwszego, drugiego i trzeciego piętra zostały uzupełnione motywami historyzującymi. Obecnie (2008) budynek mieszkalny.

Budynek datowany jest na XV w., zachowały się w nim częściowo sklepienia i stropy z okresu późnego średniowiecza. W XVIII w. nastąpiła przebudowa obiektu styli rokoko (autor projektu: F. Wenigowski). Architektura kamienicy jest połączeniem pozostałości stylu gotyckiego z późnym barokiem. Obecnie (2008) budynek mieszkalny.

Будинок на пл. Ринок, 18 (охор. №326/17) розташований на території Державного історико-архітектурного заповідника, в лінійній забудові південного боку ринкової площі. Колишня шестивіконна Ґуттетерівська кам'яниця побудована близько 1553 року для краківського купця Єжи Ґуттетера як палацова. Вважається найстаршою кам'яницею на пл. Ринок.

Будинок на пл. Ринок, 19 (охор. №326/18) розташований на території Державного історико-архітектурного заповідника, в лінійній забудові південного боку ринкової площі. У ХVІ ст. кам'яниця була власністю заможної львівської родини Пелків і відповідно мала назву "Пелчинська".

Kamienica mieszkalna doby baroku, zbudowana w XVIII w. na miejscu wcześniejszej zabudowy z okresu późnego średniowiecza i wczesnego renesansu przez F. Kulczyckiego. Zdobienia tego budynku są jednym z najbardziej wyrazistych we Lwowie przykładów dekoracji w stylu rokoko. Obecnie (2008) budynek mieszkalny.

Jedna z typowych późnorenesansowych kamienic w centralnej części dawnego Lwowa, zbudowana w XVII w. i przebudowana w XIX w., wchodzi w skład kompleksu zabudowy północnego przęsła Rynku. Obecnie (2008) budynek mieszkalny.

Будинок на вул. Галицькій, 1 (конскр. № 227 старий, 239 новий) — наріжний, головним фасадом виходить на пл. Ринок, 22, бічним видовженим — на вул. Галицьку. Збудований 1893 року на місці середньовічної кам'яниці Єльонківської, включивши її пивниці. Вирізняється архітектурою в стилі історизму. Рішенням Львівського облвиконкому № 130 від 26. 02. 1980 р. будинок включено до місцевого реєстру пам'яток під Ох. № М-256.

Dawna Kamienica Szolc-Wolfowiczów. Budynek jest znanym zabytkiem architektury lwowskiej doby późnego renesansu. Najważniejsze daty w historii budowy obiektu: 1570 r., przebudowa w połowie XVII w. i w połowie XVIII w. Kamienica Szolc-Wolfowiczów jest bardzo cennym obiektem ze względu na w pełni zachowane zdobienia rzeźbiarskie fasady z XVII w. Historyczna nazwa kamienicy – Kamienica Szolc-Wolfowiczów – pochodzi od nazwiska dawnych właścicieli budynku. Najważniejsze etapy budowy kamienicy miały miejsce w 1570 r., w połowie XVII w. i połowie XVIII w. Obecnie (2008) budynek mieszkalny.

Budynek w przeszłości pełnił funkcje mieszkalne, obecnie użytkowany jest przez Lwowskie Muzeum Historyczne. Budynek mieszkalny, którego podstawowa bryła datowana jest na XV w. i pierwszą połowę XVI w., jest typowym przykładem zabudowy mieszkalnej Rynku doby późnego średniowiecza, adaptowanej z czasem na potrzeby muzeum (przebudowa z 1920 r.). Kamienica zbudowana została na zachodniej pierzei Rynku. Podstawowe etapy budowy: XV w., pierwsza połowa XVI w., przebudowa w 1920 r.

Будинок на пл. Ринок, 26 (oх. № 326/24.) розташований в лінійній забудові західного боку ринкової площі. Кам'яницю спорудили в XVI ст., очевидно, на фундаментах готичної попередниці. У джерелах будинок вперше згадується у 1648 році як кам'яниця покійного Яна Шольца (Szolc).

Будинок на пл. Ринок, 27 збудовано у другій половині XVI століття, сучасного вигляду набув у XIX столітті. Назва походить від прізвища власника Адама Фаурбаха. 

Kamienica jest typowym przykładem lwowskiej architektury mieszkalnej doby renesansu, z pozostałościami gotyckimi. Budowa miała miejsce w XV w., przebudowy w XVII w. Kamienica zbudowana została na zachodniej pierzei Rynku, ma plan wydłużonego ze wschodu na zachód prostokąta. Budynek wzniesiono w XV w., przebudowano na początku XVII w. Obecnie (2008) budynek mieszkalny.

Kamienica datowana jest na lata 1766-1778, autorzy projektu:– H. Muradowicz, F. Kulczycki. Architektura tego budynku, będącego częścią zespołu późnośredniowiecznej zabudowy Rynku, jest przykładem klasycyzmu ostatniej ćwierci XVIII w. Budynek typu pałacowego, wzniesiony na zachodniej pierzei Rynku na miejscu dwóch dawnych kamienic. Budowa datowana jest na lata 1766-1778, autorzy projektu: – H. Muradowicz, F. Kulczycki. Obecnie (2008) budynek mieszkalny.

Будинок на пл. Ринок, 30 звели у XVI столітті. Назва походить від імені власника Якуба Реґула.

Kamienica wzniesiona została w XVII w. Jej plan zachował cechy typowe dla wieku XV-XVI. Z czasem fasada została poddana gruntownej przebudowie w stylu art deco (1923, autor projektu: B. Wiktor, rzeźbiarz Z. Kurczyński). Kamienica zajmuje posesję na zachodniej pierzei Rynku. Wzniesiona została w XVII w. Obecnie (2008) budynek mieszkalny.

Історична назва будівлі походить від прізвища власника ювеліра та годинникаря Абрагама Ціппера. Збудований у 1911–1912, пам'ятка архітектури (ох. №257-М). "Холдинг емоцій !Фест" влаштував тут Театр пива "Правда" (2014) значно перебудувавши будівлю.

Історична кам'яниця, відома як "Кілящинська" чи "Кілінящинська", фіксує лівий наріжник північного тракту забудови пл. Ринок. Має чільний фасад на три вікна з боку Ринку і витягнутий бічний з боку вул. Краківської. Будинок заповнює ділянку, розмічену і забудовану ще за пізнього середньовіччя. Проте корпус наріжної будівлі, яку бачимо сьогодні, датується часом пізнішої повної відбудови, здійсненої арх. Бернардом Меретином у 1743–1744 рр. Пізньобарокові форми декору мають виразні риси стилю Меретина. Наступна реконструкція проводилася 1776 року буд. Францішеком Кульчицьким. Надбудова 4-го поверху датується 1860 роком. Є пам'яткою архітектури, ох.№326/28. У партері з боку вул. Краківської нині розташований "Fidobank".

Перші згадки про Авенштоківську (Ганушівську) кам'яницю на пл. Ринок, 34 датуються поч. XVIII ст. Будівлю ґрунтовно перебудували у 1767 році (будівничий Антоній Косинський). Сучасного вигляду набула після реконструкцій, здійснених у ХІХ ст. Поєднує елементи класицизму та неоренесансу, зберігаючи об'ємно-просторову структуру, типову для будівель ранньомодерного Львова. Пам'ятка архітектури, ох.№326/31. Нині використовується як житловий будинок, а у приміщенні 1-го поверху розташоване кафе "Кентавр".

Будинок на пл. Ринок, 35 відомий під історичною назвою "кам'яниця Майдашевичівська". Займає ділянку, яку забудовували ще з локаційного періоду. У 1785 році була проведена повна реконструкція будівлі (фактично, відбудова). У 1885–1887 рр. арх.-буд. Іґнатій Віняж провів ще одну перебудову. Кам'яниця має тривіконний класицистичний фасад. Є пам'яткою архітектури, ох.№326/32. Сьогодні приміщеннями 2-го поверху користується Товариство культури львівських угорців.

Будівельна хроніка кам'яниці, яка фігурує в давніх міських документах як "Ґросваєрська", може бути означена лише приблизними датами — на основі огляду збережених форм. Будинок стоїть на видовженій ділянці приринкового кварталу, яка забудовувалася з XIV–XV ст. План нижнього поверху зберіг тритрактове компонування приміщень, типове для ранньомодерної доби. У XVIII і XIX ст. мали відбутися подальші капітальні реконструкції, результат яких — симетрична композиція і класицистично-неоренесансні форми чотиривіконного фасаду, а також надбудований 4-й поверх. Пам'ятка архітектури, ох.№326/34. Упродовж останніх років на 1-му поверсі кам'яниці функціонує галерея "Арт-11".

Будівля під №38, т.зв. Вільчківська кам'яниця, побудована у ХVII ст. на місці попереднього міщанського будинку. Була реставрована 1718 року, однак сучасна основа корпусу мурувалася у період капітальної перебудови (1884–1885 рр., буд. Ян і Кароль Шульци). Має асиметричний неоренесансний фасад на 3 вікна, адаптований до історичних форм оточення. Пам'ятка архітектури, ох.№326/35. Зараз на партері будинку міститься галерея і магазин сувенірів "Арт-11".

Будинок №39 стоїть на вузькій парцелі львівського Ринку, абрис якої визначився у ХІV–ХV ст. Проте будівля, яку ми бачимо сьогодні на місці давньої "Толочківської кам'яниці", є пам'яткою архітектури модерної доби: вона датується (повністю, включно з фундаментами) 1895–1896 рр. Ця нова триповерхова кам'яниця будувалася за проектом арх.-буд. Вінцента Кузнєвича. Є пам'яткою архітектури, ох.№326/36.

Кам'яниця, відома з податкових реєстрів як "Зухоровичовська", будувалася на північній стороні Ринку, на ділянці, межа якої принципово не мінялася з локаційного періоду. Між старими граничними стінами компонуються головний будинок з тритрактовою структурою плану, внутрішнє подвір'я і тильна офіцина. Підвали зберігають залишки готичного мурування, проте основу корпусу складають мури, датовані бл. 1772 р. Симетричний фасад на 4 вікна свідчить про вплив йозефінської архітектури. Експресивні пізньобарокові атланти під балконом виконані у традиції скульптури Йогана Пінзеля. Є пам'яткою архітектури і містобудування національного значення, ох.№326/40. Функціонує як житловий, а на партері влаштовано галерею історичного військового однострою і крамницю сувенірів.

Архітектура кам'яниці на пл. Ринок, 41 — колишньої "Ґрендзовської" — зафіксувала нашарування різних будівельних періодів. Стиль симетричного фасаду на 3 вікна, перехідний від рококо до класицизму, можна вважати типовим для доби Йосифа ІІ. Виразний гротесковий маскарон над вхідним порталом, швидше за все, є пам'яткою пізнього бароко. Є пам'яткою архітектури, ох.№326/38. Сьогодні функціонує як житловий будинок з антикварною крамницею на партері.

Будинок стоїть на видовженій ділянці, межі якої визначалися з ІІ пол. ХІV ст., і мав за давніших часів традиційну назву "кам'яниця Седмирацька". Фронтальна частина кам'яниці зберегла на рівні 1-го поверху трирядну структуру плану, характерну для ранньомодерної доби. 1770 р. об'єкт перебудовували. Симетричний фасад на три вікна з аттиковим парапетом у завершенні, класицистичний за характером, може датуватися кін. ХVІІІ – І пол. ХІХ ст. Обмеженість історичної інформації, пов'язаної з цим будинком, змушує оперувати приблизними датами, виведеними на основі зовнішнього огляду. Є пам'яткою архітектури, ох.№326/39.

Будинок на пл. Ринок, 43, згадуваний у давніх актах під традиційною назвою "кам'яниця Роттендорфівська", займає стандартну середньовічну парцелю приринкового кварталу на північній стороні площі. У плані зберіг структуру, типову для ХVІІ ст. Піддавався реконструкціям у 1768 та 1781 рр. Перебудована чотириповерхова кам'яниця має симетричний фасад на три вікна з ознаками архітектурного стилю доби Йосифа ІІ. В опорядженні відобразився вплив рококо (балкон 2-го поверху). Є пам'яткою архітектури, ох.№326/40. Сьогодні приміщеннями 1-го поверху користується відділення Укрпошти.

Триповерхова "Боцкєвичовська" кам'яниця на північній стороні Ринку має тривалу історію будівництва і складне датування. Історичний будинок стоїть на парцелі, розміченій ще за локаційної доби. У деталях простежуються сліди готики і ренесансу. Планування — типове для ХVІІ ст. У 1771 році проведено перебудову. У 1889-му – реконструйовано офіцину за проектом арх.-буд. Альфреда Каменобродського. Кам'яниця традиційно має 3 асиметрично розташовані вікна на чільному фасаді (ознака дводільного плану) і смугу внутрішнього подвір'я у глибині видовженого корпусу. Є пам'яткою архітектури і містобудування національного значення, ох.№326/44. Будинок житловий, на 1-му поверсі — ресторан грецької кухні.

Zajmuje narożną posesję na północnej pierzei Rynku. Ukończony w 1803 r., jest przykładem stylu empire. Mury zachowały częściowo pozostałości gotyckich konstrukcji datowanych na XV w. Budynek zajmuje narożną posesję na północnej pierzei Rynku. Fasada wschodnia wychodzi na ul. Drukarską. Kamienica wzniesiona została na miejscu dwóch starszych budynków z XV w. Przebudowa rozpoczęła się ok. 1800 r., prace zakończono w 1803 r., prace restauracyjne wykonano w 1934 r. Obecnie (2008) budynek mieszkalny.

Figura Neptuna znajduje się w północno-zachodnim rogu Rynku. Badacz lwowskiej rzeźby J. Birulow pisał: „Do najlepszych dzieł Hartmana Witwera (1774-1825) należą bez wątpienia cztery kamienne, wykonane z wapienia posągi na rogach Rynku – uosabiają alegorie Ziemi (figury Diany i Adonisa) oraz Wody (figury Neptuna i Amfitryty). Czas wykonania figur można określić na lata 1810-1814. Pierwsza wzmianka pisemna o posągach na Rynku pochodzi z 1815 roku. Rada miejska wydała wówczas rozporządzenie o ochronie posągów podczas tradycyjnego ukraińskiego święta Jordanu (poświęcenia wody)”.

Figura Amfitryty znajduje się w północno-zachodnim rogu Rynku. Badacz lwowskiej rzeźby J. Birulow pisał: „Do najlepszych dzieł Hartmana Witwera (1774-1825) należą bez wątpienia cztery kamienne, wykonane z wapienia posągi na rogach Rynku – uosabiają alegorie Ziemi (figury Diany i Adonisa) oraz Wody (figury Neptuna i Amfitryty). Czas wykonania figur można określić na lata 1810-1814. Pierwsza wzmianka pisemna o posągach na Rynku pochodzi z 1815 roku. Rada miejska wydała wówczas rozporządzenie o ochronie posągów podczas tradycyjnego ukraińskiego święta Jordanu (poświęcenia wody)”.

Figura Adonisa znajduje się w północno-wschodnim rogu Rynku. Badacz lwowskiej rzeźby J. Birulow pisał: „Do najlepszych dzieł Hartmana Witwera (1774-1825) należą bez wątpienia cztery kamienne, wykonane z wapienia posągi na rogach Rynku – uosabiają alegorie Ziemi (figury Diany i Adonisa) oraz Wody (figury Neptuna i Amfitryty). Czas wykonania figur można określić na lata 1810-1814. Pierwsza wzmianka pisemna o posągach na Rynku pochodzi z 1815 roku. Rada miejska wydała wówczas rozporządzenie o ochrnie posągów podczas tradycyjnego ukraińskiego święta Jordanu (poświęcenia wody)”.

Figura Diany znajduje się w południowowschodnim rogu Rynku. Badacz lwowskiej rzeźby J. Birulow pisał: „Do najlepszych dzieł Hartmana Witwera (1774-1825) należą bez wątpienia cztery kamienne, wykonane z wapienia posągi na rogach Rynku – uosabiają alegorie Ziemi (figury Diany i Adonisa) oraz Wody (figury Neptuna i Amfitryty). Czas wykonania figur można określić na lata 1810-1814. Pierwsza wzmianka pisemna o posągach na Rynku pochodzi z 1815 roku. Rada miejska wydała wówczas rozporządzenie o ochronie posągów podczas tradycyjnego ukraińskiego święta Jordanu (poświęcenia wody)”.