Pl. Rynek, 3 – dawna kamienica Wilczkowska ID: 141

Budynek mieszkalny, zbudowany w XVI w., przebudowany w XVIII w. (autor projektu:: P. Polejowski). W architekturze kamienicy formy późnego baroku (obecne w dekoracjach rzeźbiarskich parteru) łącza się z klasycystyczną fasadą.

History

Будинок на пл. Ринок, 3 (конскрипційний номер 172) у другій половині ХVІ ст. належав патриціям Вільчкам (Wilczkowie) і від прізвища власника аж до кінця ХVІІІ ст. називався Вільчківською кам'яницею.

Будівля мала ще й інші назви — Бзовська і Валентинівська. У 1580 році третя частина цієї кам'яниці переходить до рук зятя львівського райці Валентина Вільчека (Walenty Wilczek) — італійця Урбано делля Ріпo Убальдіні (Urbano della Ripo Ubaldini), родича папи римського Сикста V (Sykst V) і кардинала Октавіана Убальдіні (Oktawian Ubaldini). Урбанo Убальдіні брав участь у змові проти Медічі (Medici). Замах не вдався. Щоб уникнути переслідувань, Убальдіні змушений був покинути Флоренцію та в пошуках притулку опинився у Кракові. Звідти він прибув до Львова, де прийняв міське громадянство.

У Львові Убальдіні займався торгівлею і підтримував тісні зв'язки з іншим італійським купцем Себастьяно Монтелупо (Sebastiano Montelupo). Син останнього, Доменіко Монтелупо (Domeniko Montelupo) організував у Львові першу пошту у 1629 р. Частину будинку, яку отримав Убальдіні у посагу своєї дружини Анни Вільчківни, перейшла у спадок його синові лавнику Йоанну Убальдіні (Joann Ubaldini). Останній, у 1663 році продав другу частину Вільчківської кам'яниці львівському купцеві Валентинові Бзовському (Walenty Bzowski) за 5 тисяч злотих. Від імені нового власника будівля деякий час називалася Бзовською.

Через три роки Бзовський викупив її другу частину від іншого співвласника Яна Ґенсьоровича (Jan Gęsiorowicz). Один зі спадкоємців Бзовського – мансіонарій (комірник) костелу Св. Катерини на Низькому замку — Казимир Бзовський (Kazimierz Bzowski) продав у 1713 році другу частину Вільчківської кам'яниці маґнату Станіславу Матіасу Жевуському (Stanisław Matiasz Rzewuski).

Тильна частина Вільчківської кам'яниці від вул. Руської Бічної (тепер вул. І. Федорова) належала вірменській родині Лискевичів і мала назву Лискевичівська, а згодом отримала назву Криве коло від кривої вулички, що проходила повз Домініканський костел. Поруч з Лискевичівською була Нестеровичівська або Красовська кам'яниця, яка належала у ХVІІ ст. відомому члену Ставропігійського братства Миколі Красовському.

Після смерті Миколи Красовського його дружина Анастасія пішла у Київський печерський монастир. Власницею кам'яниці стала сестра Миколи Красовського. Близько 1725 року каштелян підляський Адам Жевуський (Adam Rzewuski), котрий володів на той час сусідньою Корняктівською кам'яницею, купив Красовську кам'яницю.

Згодом, Міхал Юзеф Жевуський (Michał Józef Rzewuski), син Адама, купив будинок Лискевичівський, об'єднав  разом дві кам'яниці і ґрунтовно перебудував їх таким чином, що утворився теперішній будинок від вул. І. Федорова, 8. Для того, щоб володіти всією парцелею Міхал Жевуський у 1729 році викупив у вірменського братства Святого Григорія решту тильної кам'яниці Криве коло. Контракт від братсва підписали Деодат Никорович та Маріянна Кобачевська.  Міхал Жевуський вирішив перебудувати кам'яницю на пишну магнатську резиденцію, але його смерть у 1770 р. перешкодила задуму.

Після смерті маґната його дружина Франциска перебудовує двоповерховий основний будинок та тильну кам'яницю на чотириповерхову будівлю. Такою кам'яниця дійшла до нашого часу.  Проект перебудови виконав відомий львівський архітектор Петро Полейовський (Piort Polejowski). Будівельні роботи почалися у 1770 р. У червні 1772 року головний фасад від пл. Ринок був викінчений. 5 серпня цього ж року був виконаний декор фасаду.

Білокам'яні герми (скульптури лицарів атлантів), які підтримують балкон, скульптурна група "Генії" на балконі та скульптурна група "Слава" на аттику будинку належать різцю скульптора Франциска Олендзького (Francysk Ołendzki). Постамент під скульптурну групу "Слава" витесав каменяр Андрій Осовський.

Скульптурне оздоблення фасаду належить до кращих зразків львівської барокової скульптури. Металеву балюстраду для аттика і для балкону виконали львівські слюсарі Петро Сенковацький та Яцентій Зяйко. На початку 1774 року  почалися оздоблювальні роботи в інтер'єрі, які завершилися у 1775 р. В них брали участь художники Станіслав Строїнський (Stanisław Stroiński), Томаш Гертнер (Tomasz Hertner), Мартин Білобриський, сницар Ян Щуровський (Jan Szczurowski). Кахляні печі виконав майстер Домінік Пйонтковський (Dominik Pjontkowski). Внаслідок реставрацій та численний перебудов інтер'єр пам'ятки не зберігся. Жевуські володіли будинком до 1823 року.

Після смерті останнього Жевуського — Казимира — кам'яниця переходить до графів Йозефа та Людвіки Лянцкоронських (Józef i Ludwika Lanzkorońscy). У 1834 році від них будинок купує граф Станіслав Скарбек (Stanisław Skarbek), відомий у Львові як засновник міського театру (тепер театр ім. Марії Заньковецької). Він жив тут до 1840 року.

В наступному році граф Станіслав Скарбек продав кам'яницю Францискові Річчі (Francysk Ricci), оскільки сам тоді переселився у приміщення вже готового театру. Cпадкоємці Річчі — Томаш, а опісля Леон Казимир володіли будинком аж до 1930-х рр. До нашого часу зберігся малюнок архітектора Альфреда Каменобродського з початку ХХ ст., на якому зображений будинок. В 1930-х рр. будинок належав Кесслеру Давиду (Kessler Dawid).

Architecture

Kamienica zbudowana została na wschodniej pierzei Rynku. Trzypiętrowa budowla ma wydłużony kształt na osi wschód-zachód.

Dolna kondygnacja fasady, z owalnymi oknami i portalami o zaokrąglonych kątach, zdobiona jest ciosanym kamieniem. Parter na całej szerokości oddzielony jest od górnych kondygnacji występem balkonu. Wyżej ściana fasady jest tynkowana. Na poziomie od pierwszego do trzeciego piętra dzielona jest lizenami, a dekoracje mają surowy, utrzymany w stylu klasycystycznym charakter.

Dominantą kompozycyjną wystroju zewnętrznego kamienicy są zdobienia balkonu – rzeźbione kamienne konsole z półfigurami, wyróżniające się ekspresywnym barokowym charakterem. W skład kompleksu dekoracji rzeźbiarskich wchodzą również zdobienia balustrady i attyka, nadbudowana nad gzymsem, z umieszczoną centralnie grupą rzeźb autorstwa F. Olędzkiego. 

People

Валентин Бзовський (Walenty Bzowski) — співвласник будинку.
Казимир Бзовський (Kazimierz Bzowski) — комірник костелу св. Катерини, співвласник будинку.
Мартин Білобриський — художник.
Вільчки — родина патриціїв, власники будинку.
Валентин Вільчек (Walentyn Wilczek) — львівський райця.
Анна Вільчківна — дружина Урбано делла Ріпo Убальдіні, власниця будинку.
Томаш Гертнер (Tomasz Hertner) — художник.
Ян Ґенсьорович (Jan Gęsiorowicz) — співвласник будинку.
Міхал Юзеф Жевуський (Michał Józef Rzewuski) — власник будинку.
Франциска Жевуська — дружина Міхала Юзефа Жевуського, власниця будинку.
Станіслав Матіас Жевуський (Stanisław Matias Rzewuski) — співвласник будинку.
Яцентій Зяйко — слюсар.
Давид Кесслер (Dawid Kessler) — власник будинку.
Йозеф Лянцкоронський (Józef Lanckoroński) — граф, власник будинку.
Людвіка Лянцкоронська (Ludwika Lanckorońska) — дружина Йозефа, графиня, власниця будинку.
Франциск Олендзький (Francysk Ołędzki) — скульптор.
Андрій Осовський — каменяр.
Домінік Пйонтковський (Dominik Pjontkowski) — майстер, виконав кахляні печі.
Петро Полейовський (Piotr Polejowski) — архітектор, автор проекту реконструкції.
Франциск Річчі (Francysk Ricci)– власник будинку.
Томаш Річчі — син Франциска Річчі, співвласник будинку.
Леон Казимир Річчі — син Франциска Річчі, співвласник будинку.
Станіслав Скарбек (Stanisław Skarbek) — граф, засновник міського театру, власник будинку.
Петро Сенковацький — слюсар.
Станіслав Строїнський (Stanisław Stroiński) — художник.
Урбано делла Ріпo Убальдіні (Urbano della Ripo Ubaldini) — зять Валентина Вільчека, родич апи римського Сикста V і кардинала Октавіана Убальдіні, власник будинку.
Йоанн Убальдіні (Joann Ubaldini) — син Урбано та Анни, лавник, власник будинку.
Ян Щуровський (Jan Szczurowski) — різьбяр по дереву.

Sources