Театр Лесі Українки (колишній театр Скарбека) ID: 48

До кінця 1939 року в будівлі, відомій як театр Скарбека, діяв кінотеатр "Атлантик".

Проте на початку 1940 року в театральному житті міста відбулися зміни: за рішенням Раднаркому УРСР і ЦК КП(б)У у Львові було вирішено заснувати театр опери та балету, відтак у його розпорядження мало перейти приміщення Великого театру. Тим часом українська трупа під  керівництвом Володимира Блавацького і Йосипа Стадника, що 8 січня 1940 року отримала ім'я Лесі Українки, мала перебратися до будинку Скарбека. Щоправда, спершу тут було вирішено провести ґрунтовну реконструкцію, на яку виділили понад два мільйони карбованців. Роботи почались у квітні, їх доволі широко висвітлювала преса — з акцентом на інфраструктурні переваги нового проекту з погляду потреб трудящих мас і самих артистів. Реконструкція охопила не лише фойє, гардероби, туалетні кімнати, інтер'єр глядацької зали, сцену, але й майстерні та службові приміщення. Газета "Вільна Україна" у травні анонсувала також ремонт  житлових приміщень та їдалень. І хоч увести сцену в експлуатацію планувалося ще 1940 року, роботи фактично протривали до кінця радянської окупації, тож театр ім. Лесі Українки не зіграв тут жодної вистави.

Український письменник Остап Тарнавський згадує, що, незважаючи на ремонт, театр став місцем проведення урочистостей на пошану Лесі Українки (70-та річниця від дня народження поетки припала на лютий 1941 року). Автор називає цю подію в числі найбільш пам'ятних за весь період 1939–1941 років.

Інша знакова подія відбулася наприкінці вересня 1939 року ще в тодішньому "Атлантику" — так званий мітинг інтелігенції, на якому головували прибулі зі Східної України Олександр Корнійчук та Олександр Довженко. На цій зустрічі було ухвалено резолюцію зі словами подяки народам Радянського Союзу, Червоній армії та Сталіну за "звільнення Західної України та Західної Білорусії з-під гніту польських панів-експлуататорів".

People

Sources