Будинок споруджений за проектом Фердинанда Каслера та Романа Фелінського з архітектурного бюро Міхала Уляма. Це — яскравий зразок чиншової кам'яниці, модернова пластика якої поєднує архітектурні елементи зі скульптурним оздобленням Зиґмунта Курчинського. Сьогодні (2017)  житловий будинок, у приміщеннях першого поверху — Міські залізничні квиткові каси. Пам'ятка архітектури (Ох.№770-М). 

(1906) - budynek mieszkalny, w stylu secesyjnym z elementa,i neogotyckimi, wchodzi w skład tzw. ronda. Zbudowany został według projektu architekta Jana Lewińskiego dla Henryka Gottliba Haszlakiewicza. W drugiej dekadzie XX w. mieszkali w tym budynku poseł Sejmu Galicyjskiego Eugeniusz Oleśnicki (Євген Олесницький), architekt Adam Opolski, redaktor „Gazety Lwowskiej” Adam Krechowiecki (1850-1919). Mieściła się tu także pensja dla dziewcząt Аmalji d' Endel. W latach 20. właścicielem budynku był Jakub Posament (1879-1926), znany lwowski kupiec, aktywny działacz społeczny. Od 1985 r. stanowi zabytek architektury miejscowego znaczenia. Obecnie (2009) kamienica pełni funkcje budynku mieszkalnego.

B півпідвальному приміщенні будинку нa вул. Братів Рогатинців, 32 є залишки стін та бастеї міських укріплень XIV–XV ст. Фортифікаційна споруда доби готики — одна з 16-ти бастей зовнішнього кільця оборонної стіни середньовічного Львова (розібрана наприкінці XVIII ст.). Була розміщена у південній частині східного прясла муру. Виявлена у 1906 році. Півкругла, мурована з каменю споруда.

Колишній палац Потоцьких споруджено у 1889–1890 рр. за проектом французького архітектора Луї Доверн'є під керівництвом архітектора Юліана Цибульського. Монументальний будинок у стилі історизму взорований на французький бароковий класицизм епохи Людовіка XIV. Пам'ятка архітектури національного значення. З 2001 року у будинку розміщений відділ Львівської галереї мистецтв.

Парк розміщений між вулицями Листопадового Чину і Крушельницької, на схилі одного з пагорбів Львівської височини. Його територіальною основою були ґрунти приміського єзуїтського фільварку (звідси походить історична назва "Єзуїтський сад"). Наприкінці ХVІІІ ст. імператор Йосиф ІІ подарував його львівським міщанам для облаштування муніципального парку. 1855 р. перепланований Карлом Бауером.

У офіцині (флігелі) будинку на сучасній вул. Личаківська, 7 діяв кінотеатр "Метро" (1934–1944). Він був популярним серед населення через низькі ціни. Після Другої світової війни тут були розміщені майстерні з ремонту кіноустаткування. 

Личаківський цвинтар розташований при вул. І. Мечнікова, його територія займає Личаківське плато і прилеглі до нього околиці. Сьогодні це найдавніший збережений цвинтар Львова, який був офіційно відкритий у 1786 році. Він є одним із найвідоміших європейських некрополів, який містить велику кількість мистецьких пам'яток, визнаний пам'яткою історії, археології та мистецтва національного значення. Тут розміщені могили багатьох видатних осіб, військові поховання часів Першої та Другої світових воєн, тощо.

Dawny Kościół karmelitów bosych. Kościół zbudowany został poza granicami dawnych fortyfikacji miejskich, na wzgórzu. Razem z budowlami klasztornymi i murem obronnym, biegnącym wzdłuż trasy ulic Proswity i Wynnyczenka, świątynia tworzy zespół architektoniczny, który w wieku XVII i XVIII miał znaczenie obronne, chroniąc miasto od wschodu. Najważniejsze etapy budowy: 1634 r. (wzniesienie podstawowej bryły budowli, autor projektu: J. Prokopowicz); druga połowa XVII w. (dobudowa murów obronnych, inżynier J. Berens); XVII-XVIII w. (korpus klasztorny); lata 1835-1839 (nadbudowa wieży, autor projektu: A. Wondraszka); 1906 r. (prace restauracyjne, autor projektu: W. Halicki).