Lwowskie kinoteatry ID: 68

На подвір'ї будинку на суч. вул. Франка, 23а у 1955–1970-і рр. діяв відкритий кінотеатр "Другий літній". Вхід до кінотеатру забезпечувався через незабудовану ділянку, на якій у 1970-х рр. була зведена чотириповерхова будівля побутового комплексу "Чародійка". Ймовірно саме тоді кінотеатр було ліквідовано.

У будинку на вул. Коперника, 9 діє кінотеатр, який був заснований у 1912 році. Протягом своєї 100-літньої діяльності кінотеатр змінював назви і власників: "Санс-Рівал" (1912), "Копернік" (1912–1941, 1944–1946), "Студіо" (1941–1944), "Копернік" (1944–1946), "Кінотеатр ім. Коперніка" (1946–2004), "Кінопалац Коперник" (з 2004 р.)

13 вересня 1896 року в пасажі Гаусмана у фотоательє Мартина Аппеля відбувся перший кіносеанс у Львові, сеанс тривав декілька хвилин та демонструвався щоденно з 11 ранку до 21 год. до 10 жовтня 1896 р.

У будинку на просп. Т. Шевченка, 8 діяв кінотеатр зі зміною назв і власників: “Фрашка” (1912), “Штука” (1913), “Кінотофон Едісона” (1913–1915), “Кінотеатр Червоного Хреста” (1915–1919), “Химера” (1919–1940), “Стахановець” (1940–1941), “Київ” (з 1944). У 2000-х рр. тут час від часу демонструються арт-хаусні фільми. Частина приміщень здається в оренду.

У будинку на сучасній пл. Міцкевича, 6/7 працював кінотеатр зі зміною назв і власників: "Авеню" (1908–1912, 1923–1930), "Дрімленд кіно" (1912–1914), "Втіха" (1914–1915), "Рай" (1930–1943), "Луна" (1943–1945), "Хроніка" (1945–1946), "Кінотеатр ім. Лесі Українки" (1946–2000-ні), "Касандра" (2000-ні). Кінотеатр припинив своє існування у 2007 році.

У пасажі Міколяша на поч. вул. Коперника діяв кінотеатр зі зміною назв і власників: "Уранія" (1901–1907), "Сінефон" (1907–1911), "Кухар" (1911–1915), "Пасаж" (1915–1935), "Тон" (1935–1939). Поруч працював кінотеатр "Люкс" (1912–1924). Згодом на його місці відкрили новий під назвою "Втіха" (1926–1941). 22 червня 1941 року пасаж Міколяша був знищений німецькою авіабомбою.

Кінотеатр "Октябрь" збудований у 1980 році на вул. Любінській, 93 за проектом арх. Людмили Нівіної. Наприкінці 1980-х його перейменовано на "Жовтень", а згодом на "Галичину". Кінотеатр не виконує своїх функцій з 2000-х рр., деякий час у його фойє діяв радіо-ринок. Будинок демонтований у 2013 р.

Колишній Католицький дім (арх. Ігнатій Кендзерський  та Адам Опольський), був збудований у 1909 році на вул. Городоцькій, 36 (колишня адреса — вул. Ґрудецька, 2b).

В 1940-х роках в сквері побудований 1-й літній кінотеатр (згодом: “Маяк”, “Дзвін”) та фонтан з скульптурною групою, стенди та конструкції з політичною агітацією. "1-й літній" кінотеатр був побудований як окрема споруда у 1950-х рр на вул. Кірова (Шептицьких), 45. Пізніше кінотеатр перейменовано на "Маяк", влаштовано дах, таким чином "Маяк" перетворився на закритий кінотеатр. Від років незалежності носить назву "Дзвін".

У неіснуючому сьогодні будинку на сучасній вул. С. Бандери у 1912–1939 рр. діяв кінотеатр "Ґражина", засновником якого був Йоахим Шалль. Це — перший кінотеатр Львова, для якого зведено новий будинок, розрахований спеціально на потреби кінотеатру. Проект розробив архітектор Роман Фелінський.

Композицію із русалками встановили у 1980-х роках за проектом архітектора Миколи Обідняка і скульптора Ярослава Скакуна. Фонтан з'явився на цьому місці ще 1894 року, проте сьогодні не функціонує.

На території Стрийського парку на колишній пл. Повиставовій діяв кінотеатр зі зміною назв і власників: “Люна” (1907), “Ґопляна” (1907–1914). У 1916–1917 рр. у межах Військової виставки цісарсько-королівської ІІ Армії тут діяв кінотеатр “Фельдкіно”, по завершенню якої павільйон було перенесено на околиці Будапешту.

Кінотеатр "Штука" був заснований Мареком Парізером у 1926 році в будинку Ремісничої палати. У 1934 році  перейменований на "Балтик" (290 місць, керівник — Францішек Адамський). У 1941–1944 рр. кінотеатр діяв під назвою "Космос". Згодом був перейменований на "Комсомолець". Функціонував принаймні до 23 листопада 1946 року. 

У будинку на сучасній пл. Генерала Григоренка, 3 у тодішньому приміщенні Акціонерного кооперативного банку у липні 1912 року був відкритий кінотеатр "Водевіль". На першому поверсі будинку також розміщувалася кав'ярня "Варшава".  Кінотеатр діяв до 1921 року. Сьогодні тут розміщене Управління міністерства внутрішніх справ України у Львівській області.

У будинку на сучасній вул. Скорика, 7 у приміщенні Галицького музичного товариства у 1911–1943 рр. діяв кінотеатр “Аполло”. Це був елітний, дорогий кінотеатр. “Аполло” був другим кінотеатром Львова, який почав демонструвати звукові фільми. Сьогодні (2013) у будинку діє Львівська обласна філармонія.

У будинку колишнього театру-вар'єте на вул. Леся Курбаса, 3 діяли кінотеатри: "Казино де Парі" (1911–1916), "Кінотеатр Червоного Хрестa" (1916–1918). Сьогодні (2013) у будинку розміщується Львівський академічний театр імені Леся Курбаса.

У наскрізному будинку на сучасному просп. Свободи, 27 – вул. Л. Курбаса, 6 у 1907–1914 рр. був розташований кінотеатр "Бельв'ю". Сьогодні тут розміщений торговий центр "Опера-Пасаж" (2012 р.)

У будинку на суч. просп. Свободи, 5 діяв кінотеатр під різними назвами: "Фаун" (1913), "Казино" (1913–1916), "Кінотеатр Польських легіонів" (1916–1917), "Кіно новини" (1917–1926), "Казино" (1926–1929), "Дніпро" (1944–2000-і). Поруч під різними назвами існував інший кінотеатр — "Емпайр" (1938–1939), "Кінотеатр ім. Пушкіна" (1939), "Спартак" (1944–1990-і). Зараз тут розміщений торговий центр "Плазма".

У попередньому будинку за адресою пл. Міцкевича, 10 працював кінотеатр зі зміною назв і власників: "Ванда" (1908–1909), "Байка" (1909–1912), "Геліос" (1912–1917), "Фатаморгана" (1917–1931), "Міраж" (1931–1939), "Кінотеатр хроніки" (1939–1940), "Централь" (1942–1944) "Кінотеатр ім. І. Франка" (1944–1990-і). Будинок демонтовано у січні 1998 року.

У будинку на вул. І. Франка, 9 діяв кінотеатр зі зміною назв і власників: “Роял Кіно” (1912–1913), “Святовид” (1913–1915). Кінотеатр “Роял Кіно” позиціонував себе як мистецько-науковий, натомість репертуар “Святовиду” мав просвітницько-виховний напрямок. Під час Першої світової війни тут демонструвалися фільми на військову тематику.

У будинку на вул. Городоцькій, 285, у приміщенні Народного дому, діяв кінотеатр зі зміною назв і власників: "Метал" (1946–1949), "Кінотеатр ім. В. Чкалова" і "Арлекіно" (1949–1990).

У будинку на вул. Тараса Бобанича "Хаммера", 3 працював кінотеатр зі зміною назв і власників: "Пакс" (1935–1939), "Сатурн" (1941–1944), "Кінотеатр ім. 27 липня" (1944–1946), "Кінотеатр ім. В. Короленка" (1946–1990). До 2017 року в приміщенні діяло Російське культурне товариство ім. О. С. Пушкіна. З 2018 року тут розміщується "Будинок воїна"

У офіцині (флігелі) будинку на сучасній вул. Личаківська, 7 діяв кінотеатр "Метро" (1934–1944). Він був популярним серед населення через низькі ціни. Після Другої світової війни тут були розміщені майстерні з ремонту кіноустаткування. 

Кінотеатр "Дружба" збудований у 1952 році за типовим проектом у стилі т.зв. сталінського ампіру. Глядацький зал був розрахований на 300 місць. Кінотеатр був розташований у Парку культури та відпочинку ім. Б. Хмельницького на вул. Дзержинського, 4 (тепер вул. Вітовського).

У колишньому пасажі Германів в неіснуючому сьогодні будинку театру за адресою вул. Куліша, 23/25 у 1908–1917 рр. та 1927–1939 рр. діяв кінотеатр "Колізей". Його глядацький зал вміщав 1054 глядачів. Кінотеатр користувався значною популярністю, особливо серед бідніших верств населення. Будинок зруйнований під час Другої світової війни.

Рекламна конструкція у вигляді світлового коробу з надписом "кіно" на проспекті Шевченка (навпроти входу у кінотеатр); за основу взято рекламну конструкцію з годинником 1930-х рр. транспортного підприємства "Міські електричні колії". Елемент з написом з'явився пізніше на місці об'ємного символу автобусного підрозділу "M. K. E."

Торгово-відпочинковий центр "Опера-Пасаж"  влаштовано в комплексі будівель на вул. Леся Курбаса, 6 та просп. Свободи, 27 (пам'ятка архітектури 1895-1896 рр., охоронний № 1325), реконструкція з розширенням нежитлових приміщень. Приміщення Будинку моделей у 1958–2008 роках.

Будинок кінотеатру "Парк" на 684 глядацьких місць був споруджений у 1941–1944 рр. у південно-східній частині парку ім. І. Франка, поблизу вулиць Матейка та Крушельницької. Наприкінці 1980-х рр., коли проводилася реконструкція парку, будівлю було розібрано через аварійний стан. Територія парку була відокремлена від вулиці кованою металевою огорожею.

У подвір'ї будинку №1–3 на сучасному просп. Свободи у 1926–1941 рр. був розміщений будинок кінотеатру "Палац". Його власником була однойменна кіноспілка. Це — перший у місті звуковий кінотеатр, а також найбільший та один із найкращих кінотеатрів того часу у Львові. Будинок знищений під час Другої світової війни.

У будинку на просп. Шевченка, 1 діяв кінотеатр зі зміною назв і власників: “Європа” (1937–1939), “Україна” (1944–1991), Галицький центр кіномистецтв (1991–2007). У свій час “Європа” був одним із найбільших кінотеатрів міста. У 2007 р. було демонтовано прибудову глядацького залу, а інші приміщення здано в оренду під магазини.

У будинку на вул. Січових Стрільців, 11 з 1912 р. діяв кінотеатр зі зміною назв і власників: “Еліт” (1912–1918), “Ванда” (1926–1931), “Оаза” (1931–1933), “Муза” (1933–1944), “Кінотеатр ім. Зої Космодем'янської” (1944–1991), “Левеня” (1991–2000). Сьогодні в будинку розміщений навчальний корпус Університету банківської справи.

У будинку польського спортивно-гімнастичного товариства "Сокіл" на сучасній вул. Дж. Дудаєва, 8 у 1913–1939 роках працював кінотеатр "Сокола-Матері". Усі прибутки від його діяльності йшли на потреби товариства "Сокіл".

У будинку на сучасному просп. Тараса Шевченка, 28 діяв кінотеатр зі зміною назв і власників:  "Корзо" (1912–1926), "Варшава" (1926–1928), "Пан" (1928–1938), "Ріальто" (1938–1944), "Піонер" (1944–1950), "Кінотеатр ім. Щорса" (1950–1990-і), "Кінотеатр ім. Т. Шевченка" (1990-ті). 2009–2012 рр. — приміщення належало товариству "Просвіта". З 2012 р. тут розташований ресторан імпровізацій "Грушевський Cinema Jazz".

Власний будинок інженера Кароля Зиґмунта Ріхтмана, споруджений архітектором Якубом Баллабаном у 1897-1898 рр. на колишній пл. Академічній, 5 (конскр. № 424 1/4; тепер просп. Шевченка, 28).

У будинку на суч. вул. Гнатюка, 20/22 діяв кінотеатр зі зміною назв: "Вандерленд" (1912–1913), "Яґеллонський" (1913–1914). Їх власником був відомий кінопідприємець Мельхіор Майблюм. З початком Першої світової війни Майблюм покидає Львів і майже всі засновані ним кінотеатри припиняють своє існування.

Будинок споруджений за проектом Фердинанда Каслера та Романа Фелінського з архітектурного бюро Міхала Уляма. Це — яскравий зразок чиншової кам'яниці, модернова пластика якої поєднує архітектурні елементи зі скульптурним оздобленням Зиґмунта Курчинського. Сьогодні (2017)  житловий будинок, у приміщеннях першого поверху — Міські залізничні квиткові каси. Пам'ятка архітектури (Ох.№770-М). 

У будинку на пл. Генерала Григоренка, 5 діяв кінотеатр зі зміною назв і власників: "Марисенька" (1918–1941), "Москва" (1944–1948), дитячий кінотеатр "Піонер" (1965–1990). У 1941 році у приміщенні кінотеатру діяв Державний театр мініатюр, а під час німецької окупації — театр СС та поліції. Сьогодні (2013) у будівлі діє Львівський академічний духовний театр "Воскресіння".

У будинку на пл. Шашкевича, 5 діяв кінотеатр зі зміною назв і власників: “Кіно військової кухні” (1916–1918), “Стильний” (1928–1939), “Кінолекторій “Комсомолець” (1946–1965). Сьогодні (2013) тут розміщене Львівське державне музичне училище ім. Ст. Людкевича.

У будинку на вул. Зеленій, 88 працював кінотеатр зі зміною назв і власників: "Байка" (1932–1944), "Зірка" (1944–1997). Сьогодні (2013) у приміщенні діє нічний клуб "Picasso".

Будинок № 26 на вул. Зеленій (тепер № 88) був споруджений у 1932 році за проектом арх. Домініка Вуховича (Dominik Vuchović) для Польського братства доброї смерті при костелі Св. Марії Сніжної (Polskie Towarzystwo Bratstwa Dobrej Śmierci).

Паркан ділянки по вул. Шпитальній, 5, площини якого пропонувалися  для наклеювання афіш кінотеатру.

Колишній будинок профспілки поштових службовців за сучасною адресою вул. Японська, 9, був споруджений на протязі 1930-1934 рр. за проектом арх. Адольфа-Віктора Вайсса. Проект передбачав розташування у будинку зали для перегляду фільмів.З 1950 р. – функціонує як Будинок культури працівників зв'язку. У 1960-70-х рр. тут активно діяв кіноклуб, проводилося 589 кіносеансів за рік. 

Кінотеатр "Святовид" був заснований у 1938 році в Домі працівників громади міста Львова. У 1941–1944 роках діяв під назвою "Тон".

Триповерхова будівля з підвалом та горищем, збудована в 1933–1938 рр. за індивідуальним проектом інженера-архітектора Тадеуша Врубеля як Клуб спілки працівників комунальних служб міста Львова. Це зразок модерністської цегляної архітектури з домінуванням рис раціоналізму та "краківського стилізаторського декоративізму". Будинок є пам'яткою архітектури місцевого значення. Йому присвоєно охоронний номер № 1613 рішенням Львівського облвиконкому № 280 від 21.05.1991 р.

У будинку на сучасній вул. Личаківській, 131 працював кінотеатр зі зміною назв і власників: "Кінотеатр ім. Я. Галана" (1955 — поч. 1990-х рр.), "Кінотеатр ім. І. Миколайчука"  (1990-ті). Сьогодні (2012) у кінотеатрі розташоване книгосховище Львівської національної наукової бібліотеки ім. В. Стефаника.

Budynek został zaprojektowany przez warszawskiego architekta Romualda Millera, a zrealizowany przez lwowskiego budowniczego Henryka Zarembę. Ukończony w 1937 roku.

Тимчасовий павільйон кінотеатру "Континентальний театр Еден", розміщувався на території колишнього Літнього театру на Губернаторських валах у 1897 році.

Будинок пожежної стражниці на вул. Підвальній, 6 було споруджено у 1900 році за проектом міського будівельного управління під керівництвом інженерів Володимира Підгородецького та Іґнатія Брунека.

У будинку на вул. Банківська, 5 діяли кінотеатри: "Сінефон" (1906–1907), "Люна" (1907, 1926–1930),"Полонія" (1930–1931).

Перший стаціонарний львівський кінотеатр "Електричний театр Езера" ("Teatr Elektryczny Oesera") Францішка Йозефа Езера розташовувався навпроти костелу св. Анни у 1907 р. У 1908 р. кінотеатр було перенесено у будинок філармонії (тоді це був театр Скарбка, тепер театр ім. Заньковецької). Павільйон не зберігся.

На сучасній вул. Повітряній, 20 знаходився кінотеатр, який діяв під різними назвами — "Супутник", від 1940-х рр. — кінотеатр ім. Коцюбинського, від 1990-х рр. — "Стрілець". Загальна площа — 825 м², площа кінозалу — 347 м², фойє — 95,8 м². У кінотеатрі не проводяться кінопокази, проте екран збережено. У 2000-х  рр. тут знаходився нічний клуб "Далі", оснащений відповідним обладнанням, що орендує до 2010 р. управління культури і туризму. 

На частині ділянки сучасного будинку на вул. Франка, 61 (кол. вул. Зиблікевича, 33) у 1938 р. розташовувалася автомайстерня. На її паркані розміщувався щит для афіш, на якому містилася реклама благочинних організацій, анонси кінних перегонів, а також афіші провідних львівських кінотеатрів.

Кінотеатр "Орлятко" був відкритий у 1978 році у будинку спорудженому посеред парку "Горіховий гай". Цей кінотеатр був розрахований на дитячу публіку. У часи Незалежності його перейменовано на "Сокіл". У середині 1990-х років він припинив свою діяльність, проте відновив її у 2003 році і тут проводилися нерегулярні кінопокази. У 2015 році тут відкрився Львівський кіноцентр — кінотеатр незалежного, авторського кіно та освітній центр.

У будинку на суч. вул. Личаківській, 99 повинен був відкритись у 1939 році кінотеатр "Патрія". Однак через початок Другої світової війни кінотеатр так і не запрацював. 

Кінотеатр "Вокзал" діяв у 1951–1989 роках на другому поверсі у споруді вокзалу "Львів-Пасажирський". Кінотеатр був невеликий.

Рекламний щит для афіш на мурі паркана монастиря Св. Лазаря (нині вул. П. Грабовського) закладу плакатування афіш М. Гереніка (бюро знаходилось по вул. Берка Йоселовича, 22, нині вул. М. Балабана).

Фрагмент муру колишнього монастиря та шпиталю Св. Лазаря (1630–1640 рр., арх. Амвросій Прихильний) на розі вулиць Коперника та Грабовського.

Кінотеатр "Львів" на 760 місць існує з 1960 року. Це був перший широкоформатний кінотеатр України зі стереозвуком. Після спаду виробництва широкоформатних фільмів, його було переобладнано системою "Mono". 

У 1970-х рр. дитячий кінотеатр "Літак" був розташований у колишньому парку ім. 50-річчя Жовтня (тепер — Парк "Боднарівка") у фюзеляжі списаного пасажирського літака АН-10.

Рядовий будинок-вставка, споруджений за проектом арх. Геннадія Шульги - чотиризірковий готель загальною площею 3100 кв. м. з рестораном, літнім майданчиком та головним входом з боку вул. Фредра.

На місці сучасного готелю Нобіліс за адресою вул. Фредра, 5 на початку ХХ ст. розташовувався житловий будинок, споруджений після 1905 р. на місці колишнього маєтку Фредрів. Це була триповерхова рядова кам'яниця у неокласицистичному стилі. У 1931 р. були плани знести цей будинок, а на його місці спорудити кінотеатр, але проект не був реалізований. Вже у 1930-х – 1940-х рр. будинок був зруйнований, і ділянка залишалась незабудованою до 2008 р.

У будинку на суч. пл. Я. Осмомисла працював кінотеатр зі зміною назв і власників: "Олімпія" (1911–1913), "Кіно Людове" (1913–1916, 1918), "Сирена" (1916–1918).

Рекламні щити для афіш на торці будинку на кол. вул. Сонячній, 30 та 34 (нині вул. Куліша) закладу з плакатування афіш М. Гереніка (бюро розміщувалося за адресою вул. Берка Йоселовича, 22, нині вул. М. Балабана).

Кінотеатр ім. Котляревського працював у 1949–1965 роках за адресою вул. Варшавська, 39. Будівля була демонтована у 1982–1983 рр. після просідання даху.

У будинку за сучасною адресою просп. Чорновола, 2 діяв кінотеатр зі зміною назв: “Мир” (1966-1990-ті рр.), “Клекіт” (1990-ті — 2001 р.)Будинок був споруджений у 1965 р. за типовим проектом, проект прив'язки виконав арх. Станіслав Соколов. У цьому будинку діяв нічний клуб "Міленіум". У проекті адаптації кінотеатру під розважальний комплекс приймала участь Науково-дослідна лабораторія експлуатаційної надійності будівель і споруд Національного університету водного господарства та природокористування у м. Рівне.

На початку ХХ ст. існував проект вбудованого кінотеатру на 323 глядацьких місць (автор — Зиґмунт Шпербер (Zygmunt Sperber)). Однак, концесії власниками так і не було отримано і проект не був реалізований.

Нереалізований проект вбудованого кінотеатру з входом з подвір'я будинку компанії Assicurazioni Generali.

У будинку на сучасній вул. Городоцькій діяв кінотеатр зі зміною назв і власників: "Сплендід" (1933–1935), "Сонце" (1935–1938), "Глорія" (1938–1942). У кінці 1942 року будівлю спалили.

У будинку на суч. вул. Замарстинівській, 130 працював кінотеатр "ім. Т. Г. Шевченка" (1946–1958). 

Кінотеатр “Планета кіно” був відкритий 16 грудні 2010 р. у торговому комплексі “Кінг Крос Леополіс” (“King Cross Leopolis”). Може вмістити більше 1500 осіб. Покази в кінотеатрі відбуваються за допомогою технології ІМАХ 3D. Дана технологія створює ефект присутності глядача у фільмі за рахунок гігантського екрану, надзвичайно потужного звуку, а також 3D ефекту. Кінотеатр комфортний і користується значною популярністю.

У будинку за сучасною адресою вул. Б. Хмельницького, 11 діяв кінотеатр зі зміною назв і власників: “Сфінкс” (1913–1918, 1926–1933), “Мева” (1933, 1941–1944), “Адрія” (1933–1939), “Кінотеатр ім. 17 Вересня” (1946–1949). З 1949 р. він називався “Кінотеатр ім. Б. Хмельницького”. У 1990-х рр. основу репертуару складали стрічки індійського виробництва. У 2007 р. Львівська міська рада ухвалила рішення про ліквідацію Державного комунального підприємства “Кінотеатр ім. Б. Хмельницького”.

Із 2002 року в приміщенні Будинку офіцерів на сучасній вул. Театральній, 22 діє кінотеатр "Кінопалац". Це перший сучасний пост-радянський кінотеатр міста.

Колишня вілла родини спортсменів Кухарів — зразок садиби заможної родини Львова. Збудована у 1910 за проєктом Зиґмунта Пшорна. У ній втілена ідея раціональної архітектури, що набула розвитку пізніше, у міжвоєнний період. Її функціональний комфорт підсилений ландшафтним оточенням, що відповідає концепції міста-саду.