Ґетто у Львові: простір і повсякдення ID: 291

Будівля "Єврейськогo товариствa притулку для бездомних" (1929 p., кол. вул. Старотандетнa, 2a) за проектом архітекторів Марека Вайца і Юліуша Кольнера. Ділянка під забудову надавалася безкоштовно з умовою, що за 3 роки на цьому місці буде збудовано притулок для бездомних. Будинок мав 5 поверхів і дві брами; на 1-му поверсі знаходилась громадська їдальня на 260 місць. В 1935 році в їдальні влаштували розборну сцену для вистав. Перед 2-ою світовою війною, коли євр. громаду було розігнано, в будинку облаштували поліклініку. 1941 року, за наказом губернатора "дистрикту Галичина" в цьому будинку знаходився Юденрат з усіма відділами.

Триповерхова будівля з підвалом та горищем, збудована в 1933–1938 рр. за індивідуальним проектом інженера-архітектора Тадеуша Врубеля як Клуб спілки працівників комунальних служб міста Львова. Це зразок модерністської цегляної архітектури з домінуванням рис раціоналізму та "краківського стилізаторського декоративізму". Будинок є пам'яткою архітектури місцевого значення. Йому присвоєно охоронний номер № 1613 рішенням Львівського облвиконкому № 280 від 21.05.1991 р.

Передміська Синагога на колишньому Краківському передмісті була оборонною спорудою. За все існування її вигляд кілька разів змінювався. Восени 1941 року синагогу підірвали нацисти, а її залишки було розібрано наприкінці 1940-х років.

Одна з небагатьох збережених синагог Львова, яка була чинною в радянські часи. До спотворень, пов'язаних з катаклізмами XX ст., була пишною сецесійною спорудою, що прикрашала забудову давньої площі Святого Теодора, яку від XIX ст. замешкували євpеї.

Філія Німецької фабрики спорядження (Deutsche Ausrüstungswerke, DAW) була частиною Янівського табору із серпня 1941 до липня 1944 року. Її керівником був оберштурмфюрер СС Фріц Ґебауер.

Табір примусової праці Lemberg (Zwangsarbeitslager-Lemberg, ZAL-L), створений на початку 1942 року поряд із Німецької фабрики спорядження (Deutsche Ausrüstungswerke, DAW). Окрім примусової праці, табір функціонував як спеціальний майданчик для вбивства євреїв та транзитний осередок до центрів винищення у Белжеці і Собіборі. Остаточно ліквідований у липні 1944 року.

Станція Клепарів відігравала важливу роль в історії та подіях Zwangsarbeitslager-Lemberg (ZAL-L). Ця другорядна зупинка і вантажна станція розташована всього за кілометр від головного залізничного вокзалу. У часи функціонування табору, її роль визначала низка причин.

Місце масових розстрілів єврейського населення Львова у роки нацистської окупації, що розташовувалося неподалік Янівського табору.

Саме через Кріпо проходила більшість євреїв, затриманих на арійському боці.

W 1988 roku Towarzystwo Kultury Żydowskiej im. Szolema Alejchema we Lwowie zainicjowało budowę pomnika zamordowanym w getcie. Istniał już wówczas projekt pomnika. Jego autorką była mieszkanka Jerozolimy, niegdyś lwowiaka, Luisa Sterenstein. Ogólny budżet projektu, który zmieniał się kilka razy na skutek procesów inflacyjnych w latach 90., wyniósł ponad 500 tys. karbowańców. Mimo trudności, budowa została ukończona, i 23 sierpnia 1992 roku odsłonięty został pomnik ku czci ofiar lwowskiego getta (1941-43) – bez tradycyjnej białej zasłony, ale z czerwoną wstążką.