https://lia5.lvivcenter.org/en/events/20-rokiv-zvilnennia-lvova/Святкування "20-річчя звільнення Львова" у листопаді 1938 року
Святкування "20-річчя звільнення Львова" у листопаді 1938 року ID: 29
Святкування
листопадових подій 1918 року — "Звільнення Львова" — було одним із головних дат у публічному житті міста. Україно-польська
війна спричинилася до того, що міський простір став трактуватися як поле битви,
з’явилися нові знакові місця, іменами нових героїв почали називати вулиці та
площі.
History
20-та
річниця оборони Львова у 1938 році була насичена різноманітними патріотичними
акціями, жалобними молебнями, виразами братання поляків з різних частин держави
тощо. Разом із тим українська громадськість проводила урочистості з нагоди
проголошення Західноукраїнської народної республіки. Усі ці заходи відбувалися
в умовах міжнаціонального протистояння, заворушень, безладів і тиску поліції,
на тлі загострення міжнародних відносин в очікуванні нової війни в Європі.
Опис події з локалізацією
Хоча днем
основних святкувань для польської громадськості було 22 листопада, події, присвячені листопадовим боям 1918 року відбувалися
протягом майже всього місяця у Львові.
Перші 3
тижні листопада були заповнені жалобними заходами, присвяченими полеглим у боях
польським воякам. Зокрема, 1 листопада 1938 року було відправлено молебень у
костелі св.
Ельжбети та проведено урочисту академію для молоді у школі ім. Г. Сенкевича
(вул. Залізняка, 21), де містився один із головних пунктів польського опору
українській владі у 1918 році. Цього ж дня о 18:00 польські студенти провели
мітинг перед Академічним домом на вулиці Лозинського (сучасна Герцена, 7).
Українська
громадськість 1 листопада 1938 року провела як святковий день – відповідно, у церкві св. Юра
відбулося урочисте, а не жалобне, богослужіння за участі діячів ЗУНР, а ввечері
— святкові збори в українських товариствах. Спроби здійснити похід до ратуші були
перервані поліцією; лише частині молоді вдалося дістатися до центру міста, де
відбулися сутички з польськими студентами.
На 3
листопада припав поминальний день, тож головні урочистості відбулися на "Цвинтарі
орлят"— місці поховань
учасників польських військових формувань 1918–1920 років на Личаківському
цвинтарі.
Протягом
20-22 листопада урочистості відбувалися у приміщенні стадіоні
Сокола в районі вулиці Личаківська і Цетнерівки, звідки учасники пройшли
пішою ходою вулцею Личаківською. На урочистостях, крім представників влади
міста і воєводства, громадських діячів і політиків, було присутнє також вище
військове керівництво країни.
Крім
вищезгаданих заходів, щоб вшанувати героїв оборони Львова, було виділено площу
перед школою св.
Марії Магдалини (тепер вул. Бандери, 11) для встановлення пам'ятника бригадному
командирові, ветерану боїв за Львів Чеславу Мончинському (Czesław Mączyński). А в Чорній кам'яниці на
пл. Ринок, 4 було відкрито музей оборони Львова.
Протягом усього
листопада українська і польська преса взаємно обвинувачували обидва національні
табори у хуліганських діях (нападах на перехожих, битті вітрин і вікон тощо),
паралельно розміщуючи розлогі описи подій 20-річної давнини.
A Neo-Gothic church,
noted for its high towers and pointed spires, is one of Lviv's trademarks. It was designed by architect Teodor Talowski. Well-known
architects, sculptors and painters took part in the construction of this
church. According to the resolution of the Lviv regional executive committee
number 130 dated 26 February 1980, the church was entered into the local
register of monuments under protection number 146. In 1991 the church was
handed over to the local Greek Catholic community.
Bулиця Личаківська починається від Митної площі та вул. Винниченка і простягається до східної межі міста. Вулиця виникла на місці дороги, що йшла від Галицької брами львівського Середмістя на схід. В 1789 році Глинянська, потім Личаківська вулиця стала головною артерією Личаківського передмістя i її початкова ділянка вже була досить щільно забудована. У 1894 році нею була прокладена лінія електричного трамваю до Личаківської рогатки, з відгалуженням до Личаківського цвинтаря. В лютому 1914-го цю лінію продовжено до вокзалу залізничної станції "Личаків". У 1948 р. її перебудували і трамваї почали ходити до вул. Пасічної. Деякий час функціонувала гілка вантажного трамваю вул. Мучною до піщаного кар'єру (де потім була створена Львівська скульптурно-керамічна фабрика). Під час німецької окупації 1941–1944 рр. вулиця називалась Остштрассе. У 1944 році її перейменували на вул. Лeніна. У 1990 р. вулиці повернуто її попередню назву.
Chorna Kamianytsia ("The Black House"). This building is an architectural monument of the late Renaissance. It was built in 1588–1589 (by the architects P. Barbon and P. Rymlianyn) and in 1596 (addition of the third floor, by architect P. Krasowski). Later reconstruction dates to 1677 (the façade sculptures and the attic, by architect M. Hradowski), 1884 (addition of the fourth floor by architects M. Fechter and A. Pjotrowski), 1911 (restoration of the façade by architect E. Zychowicz) and 1926 (restoration of the interior). The premises are used for expositions of the Lviv History Museum, for which function they were adapted in 1926.
Lviv's largest stadium of the late nineteenth century was built for the Polish gymnastics society "Sokół" in 1898. Next to the stadium stood a covered wooden riding hall for equestrian sports, designed by architect and builder Ivan Levynskyi in the Zakopane style. Later, during the interwar period, it was reconstructed into a masonry brick building for athletic exercise. The complex includes a stadium, a sports palace, courts for team sports, and a throwing sector. Built between the 1950s and 1980s on the site of the former Cetnerowka manorial estate, it borders the recreational area of Pohulianka Park, the student dormitory grounds, the Hill of Glory, and the Lychakiv Cemetery. Today, it serves as one of the buildings of the Lviv State University of Physical Culture. The stadium received a new name – "Skif".
Building of the former City School of St. Mary Magdalene (1883–1884, additional construction 1909–1910; architect Juliusz Hochberger, Director of the City Construction Administration together with the Architectural Bureau of the Lviv City Council). Historicism (medievalising architectural forms). The façades, laid with unplastered red brick, were augmented with high Gothic frontons, Romanesque archvolts, and rosettes. The internal layout is based on hallways. The School of St. Mary Magdalene started as one of the city's general education schools, providing instruction mostly to students from the Kastelivka / Bajki district. As of today (2009) the object is still in use as a school building.
The Polish military memorial or the
Cemetery of the defenders of Lviv, also called the Cemetery of Eaglets (Cmentarz Orląt), is located
on a plot below Lychakivsky cemetery. The Poles who fought against the Western
Ukrainian People’s Republic in 1918 and against the Bolsheviks in 1920, those fallen
in the German-Polish war of 1939 and participants of the Resistance Movement (1922-1944)
were buried there. In 1971 the cemetery was destroyed by the Soviet
authorities; a part of its territory was occupied by Banakha street which was
built in the same year. In 1989-2005 the memorial was partially reconstructed.
Pl. Kropyvnytskoho, 1 – The SS. Olha and Elizabeth (former St. Elizabeth) church
Вул. Личаківська
Pl. Rynok, 4 – Chorna Kamianytsya (The Black House)
Vul. Marka Cheremshyny, 17 – sport complex
Vul. Bandery, 11 – School building
Territory of Lychakiv cemetery – Polish military cemetery
Sources
Wiek Nowy, 1938, №11247
Wiek Nowy, 1938, №11269
"1-листопадове свято у
Львові", Діло, 1938, №244, с. 10
"Листопадові
дні у Львові", Свобода, 1938, №271,
с. 2
Микола Литвин, Українсько-польська війна 1918–1919 рр. (Львів:
Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України —Інститут
Східно-Центральної Європи, 1998), 488.
Микола Литвин, "Столиця ЗУНР", Історія Львова, Т. 3 (Львів: "Центр
Європи", 2007), с. 10-27
Борис Мельник, Довідник перейменувань вулиць і площ Львова.
ХІІІ–ХХ століття (Львів: Світ, 2001), 128