Цецилія КляфтенID: 115
Цецилія КляфтенID: 115
1881-1939
Педагогиня, громадська діячка.
Цецилія Кляфтен (Cecylja Klaftenowa) (1881 р., Тернопіль — після 1939 р. ?) – педагогиня, відома львівська громадська діячка. Не виключено, що Цецилія Кляфтен мала родинні зв'язки із Зиґмунтом Кляфтеном — співвласником (разом із Юзефом Попелем) фотографічної майстерні на вул. Яґеллонській, 11 (сучасна вулиця В. Гнатюка) у Львові.
Закінчила Львівський університет, де вивчала природничі науки, психологію, філософію та літературу. У 1907–1920 рр. працювала в Біологічному інституті Львівського університету.
З 1914 року присвятила себе громадській діяльності, зокрема опіці над бідними, сиротами, а також професійній підготовці єврейської молоді.
У 1915 році Цецилія Кляфтен взяла безпосередню участь у відкритті Ремісничих майстерень (Warsztaty dla robót ręcznych), а в 1916 році заснувала Товариство ремісничих майстерень для єврейських дівчат (Towarzystwo Warsztatów Rękodzielniczych dla Dziewczat żydowskich), а також інтернат для єврейських дівчат-сиріт віком 14-17 років. На базі цих установ у 1920 році сформувалася Єврейська жіноча професійна школа, яку назвали іменем Цецилії Клафтен. У міжвоєнні десятиліття школа стала одним із провідних львівських осередків підготовки майстринь у галузі ужиткового мистецтва і виконували ткані та вишиті предмети світського та релігійного призначення. Школа, що проіснувала до 1939 року, розміщувалася на вулиці Пекарській, 9. У 1919 році Цецилія Кляфтен була членкинею т.зв. Рятувального комітету (Komitet Ratunkowy), який займався допомогою постраждалим від єврейських погромів, що прокотилися хвилею по території Галичини. З 1925 року вона входила до складу Комітету з опіки над пам'ятками єврейського мистецтва (Kuratorium Opieki nad Zabytkami Sztuki Żydowskiej) при Єврейській релігійній громаді у Львові, в якому відповідала за зв'язок зі шкільною молоддю.
Була добре знайома із відомим львівським колекціонером єврейського образотворчого та ужиткового мистецтва Максиміліаном Ґольдштейном (Maksymilian Goldstein), про що свідчить запис у його пам'ятній книзі.
Відсутність інформації про точну дату та місце смерті Цецилії Кляфтен, найімовірніше, свідчить про те, що вона ймовірно загинула у ґетто, або у таборі смерті, чи за інших трагічних обставин під час німецької окупації Львова.
Related places
-
Vul. Hrushevskoho, 4 – Lviv National Franko University building
-
Вул. Пекарська, 9 – будинок Львівського технікуму легкої промисловості
People
Organizations
-
Habsburg University
The University, founded in 1784 by Joseph II on the basis of the abolished Jesuit academy, was to become the main source of professional officials for the capital of the Galician province. Stress was laid not on research, but chiefly on the training of managers. After numerous changes, in particular, the demotion of the institution status to that of a lyceum, in 1817 the university was refounded by Emperor Francis II. The institution existed in this condition till the end of 1918.
More -
Jan Kazimierz University (Uniwersytet Jana Kazimierza)
The Franz (Francis) I University of Lviv was reorganized as the Jan Kazimierz University in 1918, after the Polish-Ukrainian war and the battles for Lviv. During the period, the University was one of the largest and most significant scientific and cultural centers of interwar Poland. It was renamed after the beginning of the Soviet occupation in 1939 into Ivan Franko State University.
More -
Jewish Community Museum
The Jewish Community Museum (or the Jewish Museum) functioned in Lviv in 1934–1940. It was founded by a group of collectors, philanthropists, and representatives of Jewish elites and artists, including Józef Awin, Marek and Ada Reichenstein, Ludwik Lille, and Wiktor Chajes. The museum was created as an institution within the Jewish community of Lviv, which was to be engaged in identifying, preserving, and exhibiting cultural memorabilia. The museum's collection was based on private collections and deposits from synagogues and individuals.
More -
Товариство "Бней Бріт Леополіс" (1899–1938)
Наприкінці ХІХ століття Львів став містом соціальних змін, де модерна освіта, економічний розвиток і нові конституційні закони відкрили єврейській громаді шлях до емансипації та суспільного впливу. Саме в цій атмосфері постало товариство "Бней Бріт Леополіс" — осередок, що об'єднав банкірів, адвокатів, лікарів, рабинів, науковців та різних політиків. Їх поєднувала відповідальність за єврейську громаду та ідея служіння суспільству через благодійність, освіту й взаємну підтримку. Історія львівського "Бней Бріт" (з івриту "Сини завіту") стала відображенням формування локальної єврейської еліти модерного часу.
More
Sources
- Almanach żydowski. Wydany przez Hermana Stachla (Lwów-Warszawa-Poznań, 1937), 515-516.
- "Działalność żydowskiego komitetu ratunkowego", Chwila, 1919, №103, 3.
- Maksymilian Goldstein, Karol Dresdner, Kultura i sztuka ludu żydowskiego w ziemiach polskich (Lwów, 1935), 179.
- Lwów. Ilustrowany przewodnik (Lwów: Centrum Europy, Wrocław: Via Nova, 2006), 221.