Pl. Soborna, 3a – dawna brama Gliniańska (obecnie gmach instytutu "Ukrzachidprojektrestauracja") ID: 385

Dawny Kościół bernardynów (obecnie – Cerkiew Św. Andrzeja, Pl. Soborny 3). Kościół bernardyński we Lwowie jest wybitnym przykładem architektury późnorenesansowej, w której znajduje odbicie duch i klimat epoki późnej kontrreformacji. Świątynia zbudowana została w latach 1600-1630 według projektu B. Awelidesa, P. Rzymianina, A. Przychylnego i A. Belera. Budowlę wzniesiono na miejscu starszego budynku drewnianego, datowanego na ok. 1460 r. Wraz z przyległymi obronnymi budynkami klasztornymi, dzwonnicą, kolumną pamiątkową i rotundą nad studnią na dziedzińcu Kościół bernardynów tworzy zespół architektoniczny. 

Budynek klasztoru bernardynów (obecnie – budynek Centralnego Państwowego Archiwum we Lwowie). Budynek klasztoru, datowany na ok. 1620 r., jest częścią zespołu architektonicznego, w skład którego wchodzi również Kościół bernardynów. Klasztor przybudowany jest do północnej ściany kościoła, a od strony wschodniej otoczony jest murami z wieżą wjazdową.

Wieża-dzwonnica kościoła bernardynów, zbudowana w latach 1733-1734, jest częścią zespołu architektonicznego kościoła i klasztoru. Architektura budowli jest typową architekturą doby baroku. Dzwonnica zbudowana została na południe od kościoła, przylega do obronnych murów klasztoru. Budowla na planie kwadratu, ceglana, tynkowana. dwupoziomowa z dachem namiotowym. Ściany flankowane parzystymi pilastrami, na drugiej kondygnacji – okna z półokrągłymi zakończeniami.

Залишки оборонної споруди (XIV–XV ст.). Одна з 16-ти бастей зовнішнього кільця фортифікацій середньовічного Львова (розібраної наприкінці XVIII ст.). Бастея була компонентом східного прясла міського оборонного муру. Виявлена під час будівництва пам'ятника І. Федорову, спорудженого на сусідній ділянці. Законсервована (1977 р.) разом з фрагментами внутрішньої оборонної стіни, з вежею мулярів.

B півпідвальному приміщенні будинку нa вул. Братів Рогатинців, 32 є залишки стін та бастеї міських укріплень XIV–XV ст. Фортифікаційна споруда доби готики — одна з 16-ти бастей зовнішнього кільця оборонної стіни середньовічного Львова (розібрана наприкінці XVIII ст.). Була розміщена у південній частині східного прясла муру. Виявлена у 1906 році. Півкругла, мурована з каменю споруда.

Пам'ятка середньовічної оборонної архітектури. Зберігся фрагмент південної стіни мурованого замку (1362), зведеного на місці первісного дерев'яного. Залишки бійниць. Основу конструкції складає кам'яна та цегляна кладка. У 1869 р. камінь замкових мурів був використаний для насипного кургану ("Курган Люблінської унії") на вершині Замкової гори. Один з небагатьох вцілілих фрагментів давніх львівських фортифікацій.

Фортифікаційні споруди доби готики (XIV-XV ст.) — фрагменти мурованої з каменю та цегли стіни з прямокутними та арочними прорізами-нішами. Збережені партії мурів відносилися до внутрішнього кільця оборонних укріплень середньовічного Львова. Становили частину західного прясла т. зв. "високої стіни". Зараз локалізовані на східній стороні просп. Свободи. Приклад давнього львівського фортифікаційного будівництва.

Міський арсенал — пам'ятка оборонної архітектури XIV–XVI ст. ЇЇ реставрацію і переобладнання під музей зброї здійснила Львівська міжобласна спеціальна науково-реставраційна виробнича майстерня (СНРВМ) у 1973–1980 рр. Будівля є пам'яткою архітектури національного значення, Ох. № 334.