Станційний будинок центрального залізничного вокзалу (1901–1904, арх. Владислав Садловський — загальний проект будинку; Альфред Захаревич, Тадей Обмінський — інтер'єри; група інженерів під керівництвом Людвіка Вежбицького — інженерні конструкції; 1921–1922 — добудова другого поверху; 1946–1951 — відбудова з реконструкцією інтер'єрів). Стиль будівлі — сецесія з елементами неоренесансу. Дебаркадер центрального залізничного вокзалу (1903 — проект групи залізничних інженерів під керівництвом Л. Вежбицького; 1946 — відбудова; 2000–2001 — реставрація). Комплекс головного львівського вокзалу є прикладом монументальної архітектурної споруди, проектованої на зламі ХІХ-ХХ століть.

Споруда, відома сьогодні як Будинок вчених на вул. Листопадового Чину, збудована в 1898 році для Національного казино. Проект будівлі у стилі необароко виконано у віденському архітектурному ательє Ф. Фельнера і Г. Гельмера. Будівельні роботи тривали під керівництвом львівських будівничих Наполеона Лущкевича і Зиґмунда Пшорна. Скульптурне оздоблення фасадів належить знаменитому віденському скульптору необарокового стилю Рудольфу Вейру, який розробив моделі, та австрійським скульпторам Теодору Фрідлю і Райнгольду Фолькелю. Рішенням Львівського облвиконкому № 130 від 26.02.1980 р. Будинок внесено до Списку місцевих пам'яток, ох. № 181-М.

"Ґранд-Готель" (1892–1893, арх. Еразм Герматник, Зиґмунт Кендзерський, ск. Леонард Марконі, ; 1930-і рр. — перепланування першого поверху). Історизм (необароко). Будинок у ряді вуличної забудови на західній стороні центрального проспекту міста. Складав єдиний комплекс з пасажем Гаусмана (тепер — проїзд Крива Липа). Після Другої світової війни тут спочатку був готель "Львів", а пізніше "Верховина". Проектні роботи з реставрації та реконструкції будинку проведено в 1991–1992 рр. Нині (2009 p.) — це один з найбільш комфортабельних готелів Львова.

Koлишній палац Лозинського (1873, арх. Філіп Покутинський; зараз, 2009 p. - будинок Львівської галереї мистецтв). Iсторизм (неоренесанс). Будинок пристосовано під музейну експозицію з 1914 р.

Dawny budynek jezuickiego konwiktu, później – stary gmach uniwersytetu (XVIII w.; 1842 – przebudowa, arch. F. Stadler). Styl budowli – klasycyzm. Budynek wzniesiono dla jezuickiego konwiktu gdzie kształcono młodzież szlachecką, z czasem rozmieszczono w nim koszary. W 1851 r. gmach przekazano uniwersytetowi. Obecnie (2009 r.) mieszczą się tutaj wydziały biologiczny i geologiczny Lwowskiego Narodowego Uniwersytetu im. I. Franki.

Будинок, розміщений між просп. Шевченка та вул. Нижанківського, було споруджено для Міського казино в 1874-1876 рр. за проектом архітектора Філіпа Покутинського та інженера Людвіка Вєжбицького. Він є зразком архітектури історизму (італійського неоренесансу); пам'яткою архітектури місцевого значення (Ох. № 402-М). Від 2009 р. тут функціонує Львівська обласна універсальна наукова бібліотека.

Будинок, в якому сьогодні діє театр ім. Марії Заньковецької, був споруджений у 1837–1842 рр. як театр фундації гр. Cтаніслава Скарбека. Проект будинку виконав віденський арх. Людвік Піхль, будівництвом керував львівський міський арх. Йоганн Зальцманн. Стилістично будинок є характерним зразком пізнього класицизму у варіанті віденської архітектурної школи. Будинок театру є одним із найбільших у Європі, пам'яткою архітектури національного значення, ох.№1286.

Палац є найкращою пам'яткою раннього класицизму в житловій архітектурі міста. Ймовірним автором проекту був архітектор П'єр-Дені Ґібо. Будинок пов'язаний із Дідушицькими, відомою магнатською родиною вчених і громадських діячів. У кін. ХІХ ст. Граф Володимир Дідушицький заснував тут Природничий музей. Пам'ятка архітектури (ох. №1263).

Kолишній Палац губернаторів. У 1829 році австрійський уряд купив зведену 1821 року кам'яницю, яка належала родині Краттерів. Новонабуту кам'яницю мали перебудувати для потреб губернатора Галичини. У першій половині ХІХ ст. відбулася реконструкція будинку. Будівля відноситься до палацової архітектури пізнього класицизму (ампір). Тепер тут розміщені Львівська обласна держадміністрація, Львівська обласна рада народних депутатів, Львівське обласне управління культури.

Корпус розміщений у колишній будівлі Рацлавицької панорами при головній алеї верхньої тераси Стрийського парку. Споруда збудована у 1893 році за проектом архітектора Людвіка Рамулта. У 1908-му у ній проводилися реставраційні роботи. Зазнала великих пошкоджень під час бомбардування Львова у 1944 році. Після консервації панорама була демонтована, зберігалася у скринях, розміщених у Бернардинському монастирі, допоки в 1946 її не перевезли до Вроцлава у Польщі. Зруйнованою споруда простояла до кінця 1960-их рр. Тоді її ґрунтовно відремонтували, переобладнавши у спортивний корпус Львівського політехнічного інституту. Згодом у ньому розмістилася кафедра фізичного виховання цього навчального закладу, нині — Національного університету "Львівська політехніка".