https://lia5.lvivcenter.org/pl/objects/hrushevskoho-4/ul. Hruszewskoho, 4 – dawny konwikt jezuicki (obecnie wydżiał biologiczny uniwersytetu im. Franka)
ul. Hruszewskoho, 4 – dawny konwikt jezuicki (obecnie wydżiał biologiczny uniwersytetu im. Franka) ID: 316
Dawny budynek jezuickiego konwiktu, później – stary gmach uniwersytetu (XVIII w.; 1842 – przebudowa, arch. F. Stadler). Styl budowli – klasycyzm. Budynek wzniesiono dla jezuickiego konwiktu gdzie kształcono młodzież szlachecką, z czasem rozmieszczono w nim koszary. W 1851 r. gmach przekazano uniwersytetowi. Obecnie (2009 r.) mieszczą się tutaj wydziały biologiczny i geologiczny Lwowskiego Narodowego Uniwersytetu im. I. Franki.
Gmach usytuowany jest na niewielkim pagórku, na narożnej działce po sąsiedztwu z dawnym kościołem Trynitarzy p.w. Św. Mikołaja. Główna fasada zwrócona jest do ul. Hruszewskiego, boczna – do ul. Cyryla i Metodego. Tylna elewacja wychodzi na ogród botaniczny uniwersytetu, założony w 1851 r. na miejscu dawnego ogrody klasztoru Trynitarzy.
Budowla jest ceglana, dwupiętrowa, tynkowana, z wewnętrznym podwórzem. Plan zasadniczo ma konfigurację kwadratu. Rozplanowanie wewnętrzne typu korytarzowego.
Fasadę wieńczy rozwinięty gzyms. Ściana fasady, praktycznie, nie ma dekoracyjnego wystroju. Nad pierwszą kondygnacją biegnie pasmo dodatkowego gzymsu. Okna są ujęte w obramowania o prostym profilu.
Корпус хімічного факультету Львівського національного університету ім. І. Франка (1892, архітектори Різорі, Йозеф Браунзайс). Стиль будівлі — iсторизм (неоренесанс). Будівля споруджувалася для потреб університету.
Корпус фізичного факультету Львівського національного університету ім. І. Франка (1911, арх. Григорій Пежанський). Стиль будівлі — iсторизм (неоренесанс).
Вул. Кирила і Мефодія, 6 – хімічний факультет ЛНУ ім. Франка
Вул. Університетська, 1 – головний корпус ЛНУ ім. І.Франка
Вул. Кирила і Мефодія, 8 – фізичний факультет ЛНУ ім. Франка
People
Stefan Grabiński
– Stefan Grabiński – polski pisarz fantastyczny, twórca słynnego cyklu nowel kolejowych Demon ruchu. Autor nowatorskiej koncepcji literackiej fantastyki, zwanej metafantastyką.
Казимир Бартель
– Педагог, професор архітектури у Львівській
політехніці, політичний діяч.
Юзеф Більчевський
– Юзеф Більчевський (Józef Bilczewski) — львівський римо-католицький архієпископ у 1900–1923 роках, професор і ректор Львівського університету, посол-віриліст до Галицького сейму. Святий Римо-католицької церкви, канонізований у 2005-му.
Єжи Гжендзєльський
– Польський лікар-окуліст, доцент офтальмологічної клініки університету ім. Яна Казимира у Львові.
Юліан Лаврівський
– Український політичний
і культурний діяч, суддя, депутат та віце-маршалок Галицького сейму, член "Руського
Собору", "Собору руських
учених", організатор товариства "Руська
бесіда" та театру при ньому, голова "Просвіти".
Вітольд Новіцький
– Лікар, педагог, професор, завідувач кафедри патологічної анатомії (1919-41), декан медичного факультету (1923-1924, 1939).
Юрій Полянський
– Географ, геолог, військовий Української галицької армії, діяч Української віськової адміністрації та Українського таємного університету. Із 30 червня до 15 вересня 1941 року — бургомістр Львова.
Рафаель Лемкін
– Рафаель Лемкін нині вважається найвидатнішим польським юристом ХХ століття. Він став широко відомим своєю працею з розробки лінгвістичних і юридичних термінів для означення того, що завдяки його зусиллям увійшло в міжнародний обіг під назвою "геноцид".
Герш Лаутерпахт
– Герш Лаутерпахт належить до найвпливовіших міжнародних правознавців ХХ століття і подекуди вважається засновником сучасного міжнародного права завдяки своїм визначним внескам у закладення основ міжнародного захисту прав людини після 1945 року.
Ґеорґ Брандес
– Візит данського літератора до Львова у 1898 році
Organizations
Львівський університет на мапі Літературного Львова ±1939
Один із найбільших і найдавніших вищих навчальних закладів Львова.
Університет, заснований 1784 року Йосифом ІІ на
базі скасованої єзуїтської академії, повинен був стати головною кузнею
професійних чиновників для столиці галицької провінції. Наголос робився не на провадженні досліджень, а на
підготовці управлінців. Після численних змін, зокрема, пониження статусу до
ліцею, у 1817 році університет перезасновано імператором Францом І (ІІ). У такому стані інституція проіснувала до кінця 1918 року.
Uniwersytet Franciszkański po ukończeniu wojny polsko-ukraińskiej oraz walki o Lwów został przekształcony w Uniwersytet Jana Kazimierza. Był postrzegany jako jeden z najważniejszych ośrodków naukowych i akademickich w II Rzeczypospolitej. Z początkiem okupacji radzieckiej w 1939 roku wprowadzono zmiany w strukturze organizacyjnej uczelni, a nazwę zmieniono na Lwowski Uniwersytet Państwowy im. Iwana Franki.