Громадсько-політичний діяч, адвокат, економіст, публіцист, перекладач, член НТШ.
Євген Олесницький (1860-1917), видатний галицький український громадсько-політичний діяч, адвокат, економіст, публіцист, перекладач, від 1899 р. дійсний член НТШ. Закінчив тернопільську гімназію, львівський університет. До 1891 р. мешкав у Львові, потім – у Стрию, де провадив адвокатську канцелярію. У 1900-1910 рр. був послом Крайового сейму, в 1909-1914 рр. мешкав у Львові, а також у Відні, оскільки в 1907-1917 рр. був послом австрійського парламенту. Багаторазово ініціював дискусії та розгляд питання відкриття українського університету у Львові. Організатор та засновник багатьох спілок і товариств у Стрию: Народного дому; філії "Просвіти"; мережі молочарських спілок, з яких згодом було утворено "Маслосоюз".
У 1909 р. був ініціатором організації Крайової Рільничої Виставки в Стрию; був співорганізатором потужних українських фінансових установ "Дністер", "Земельний банк", "Центробанк", співорганізатором і редактором багатьох українських періодичних видань.
(1906) - budynek mieszkalny, w stylu secesyjnym z elementa,i neogotyckimi, wchodzi w skład tzw. ronda. Zbudowany został według projektu architekta Jana Lewińskiego dla Henryka Gottliba Haszlakiewicza. W drugiej dekadzie XX w. mieszkali w tym budynku poseł Sejmu Galicyjskiego Eugeniusz Oleśnicki (Євген Олесницький), architekt Adam Opolski, redaktor „Gazety Lwowskiej” Adam Krechowiecki (1850-1919). Mieściła się tu także pensja dla dziewcząt Аmalji d' Endel. W latach 20. właścicielem budynku był Jakub Posament (1879-1926), znany lwowski kupiec, aktywny działacz społeczny. Od 1985 r. stanowi zabytek architektury miejscowego znaczenia. Obecnie (2009) kamienica pełni funkcje budynku mieszkalnego.
Dawny budynek jezuickiego konwiktu, później – stary gmach uniwersytetu (XVIII w.; 1842 – przebudowa, arch. F. Stadler). Styl budowli – klasycyzm. Budynek wzniesiono dla jezuickiego konwiktu gdzie kształcono młodzież szlachecką, z czasem rozmieszczono w nim koszary. W 1851 r. gmach przekazano uniwersytetowi. Obecnie (2009 r.) mieszczą się tutaj wydziały biologiczny i geologiczny Lwowskiego Narodowego Uniwersytetu im. I. Franki.
Будинок колишнього страхового т-ва "Дністер" на вул. Руській, 20 збудований у 1905–1906 рр. будівельною фірмою Івана Левинського. Архітектори — Тадей Обмінський, Олександр Лушпинський. Є пам'яткою архітектури та містобудування місцевого значення: ох.№М-250.Сьогодні перебуває в комунальній власності (належить територіальній громаді м. Львова в особі Львівської міської ради). Користувачі: медична установа — Міська комунальна поліклініка №1, спортивне товариство "Україна".
Колишня кам’яниця Вайсберґів (1911–1912) авторства проектного бюро
буд. Міхала Уляма. Велика чиншова
кам’яниця презентує модернізовану версію архітектури неокласицизму, що
розвинулася напередодні Першої світової війни. Споруджена на ділянці колишньої міської лазні – т.зв. "лазничок
Діани". Зараз використовується як житловий багатоквартирний будинок із
торговими приміщеннями на 1-му поверсі.
ul. Hruszewskoho, 4 – dawny konwikt jezuicki (obecnie wydżiał biologiczny uniwersytetu im. Franka)
Вул. Університетська, 1 – головний корпус ЛНУ ім. І.Франка
Вул. Руська, 20 – колишні спортивні зали товариства "Сокіл-Батько"
Вул. Словацького, 14 – житловий будинок
Organizations
Українська національно-демократична партія
Українська національно-демократична партія (спочатку – Українське
національно-демократичне сторонництво) (1899-1919) – провідна українська
політична партія Галичини початку 20 століття. Утворилася внаслідок злиття двох
важливих політичних течій – національно-радикального крила Русько-української
радикальної партії (РУРП) та народовців – членів товариства Народна Рада.
Партія після виборів 1907 року мала найбільшу парламентську репрезентацію у
Відні. Так само УНДП відіграла провідну роль у підготовці та проголошенні Західно-Української
Народної Республіки 1 листопада 1918 року. Головна управа партії та пресові
видання беззмінно знаходилися у Львові на площі Ринок, 10. Виняток становив
тільки період російської окупації 1914-1915 років.
Університет, заснований 1784 року Йосифом ІІ на
базі скасованої єзуїтської академії, повинен був стати головною кузнею
професійних чиновників для столиці галицької провінції. Наголос робився не на провадженні досліджень, а на
підготовці управлінців. Після численних змін, зокрема, пониження статусу до
ліцею, у 1817 році університет перезасновано імператором Францом І (ІІ). У такому стані інституція проіснувала до кінця 1918 року.
