Вул. Університетська, 1 – головний корпус ЛНУ ім. І.Франка ID: 293

History

Ідея спорудження спеціальної будівлі для Галицького сейму та Крайового виділу (виконавчого органу сейму) визріла в процесі гострих дискусій польських політиків та австрійського уряду стосовно питання галицької автономії. Натхненником цього був крайовий маршалок Леон Сапіга (Leon Sapieha). Проект Галицького сейму на замовлення Крайового виділу розробив директор львівського міського будівельного управління Юліуш Гохберґер (Juliusz Hochberger) у 1876–1877 рр.

Земляні роботи зі спорудження будинку Галицького сейму розпочалися 1 квітня 1878 р. Через півроку, 29 вересня 1878 р., відбулося урочисте закладання наріжного каменя будинку. Основні роботи було завершено влітку 1881 р. 23 липня цього ж року будівлю освятили, а через два місяці в її стінах розпочала роботу чергова сесія сейму. 

У 1906–1907 рр. архітектор Альфред Каменобродський (Alfred Kamienobrodzki) здійснив надбудову четвертого поверху і розширення будинку сейму (побудоване бічне крило зі сторони сучасної вул. Листопадового Чину).

Галицький сейм займав цю будівлю до 1914 р. У 1923 р., після перенесення в будинок сейму польського Університету ім. Яна Казимира, було проведено реконструкцію зали засідань, яка відтоді стала актовим залом університету. 1950 р. відбулося відновлення зруйнованого під час війни актового залу. 

Львівський національний університет імені Івана Франка (Львівський університет) — один із найдавніших університетів в Україні. Заснований 20 січня 1661 р., коли король Ян ІІІ Собєський надав єзуїтській колегії титул університету. Єзуїти керували навчальним закладом до 1773 р., після цього їх орден та підпорядковані їм інституції було ліквідовано. 1784 р. цісар Йосиф ІІ підписує диплом про відновлення університету. Мовою викладання була латина. Університет розмістився у колишньому монастирі тринітаріїв при вул. Краківській (тепер на його місці стоїть церква Преображення ГНІХ). При львівському університеті 1787 р. засновано науковий інститут "Studium Ruthenum" з українською мовою викладання.

У 1805 р. австрійський уряд перетворив Львівський університет на ліцей, 1817 р. університетові повернули його статус, проте вже з німецькою викладовою мовою.Із "Весною народів" — революцією 1848 р. — розпочалася боротьба за введення української та польської мов до навчального процесу в університеті.1849 р. засновано кафедру української мови й літератури, яку очолив Яків Головацький.

Після бомбардування австрійцями потринітарських будівель (1848 р.) 1851 р. університет розмістився в будинку колишнього єзуїтського конвікту на теперішній вул. М. Грушевського (зведений 1844 р.). Невдовзі цей будинок уже не міг задовільнити навчальних потреб. Тому в 1890–1891 рр. на теперішній вул. Кирила і Мефодія було споруджено корпус хімічного, геолого-мінералогічного та фармакологічного інститутів, а згодом, у 1897 р., ще один корпус для фізичного інституту, в якому розмістилися кафедри філософського факультету, експериментальної фізики, математики, географії. 1905 р. зведено новий будинок університетської бібліотеки (вул. М. Драгоманова).

Із приєднанням у 1939 р. Західної України до УРСР у Львівському університеті відбулася реорганізація, зокрема було скасовано богословський факультет, а медичний перетворено на окремий медичний інститут.

Architecture

People

Бадені Станіслав (Stanisław Badeni) (1850-1912) – польський аристократ, маршалок Галицького сейму у 1895-1901 та 1903-1912 рр.
Баронч Тадеуш (Tadeusz Barącz) (1849-1905) – львівський скульптор вірменського походження
Водзіцький Людвік (Ludwik Wodzicki) (1834-1894) – польський аристократ, маршалок Галицького сейму у 1877-1880.
Дідушицький Володимир (Włodzimierz Dzieduszycki) (1825-1899) – польський аристократ, маршалок Галицького сейму у 1895-1899 рр.
Головацький Яків (1814-1888) – відомий український історик та лінгвіст
Гохберґер Юліуш (Juliusz Hochberger) (1840-1905) – архітектор, директор будівельного відділу львівського магістрату, автор проекту будинку сейму
Ґорґолевський Зиґмунт (Zygmunt Gorgolewski) (1845-1903) – архітектор
Ґостковський Роман (Roman Gostkowski) (1837-1912) – польський аристократ, інженер
Зиблікевич Микола (Mikołaj Zyblikiewicz ) (1823-1887) – польський аристократ, маршалок Галицького сейму у 1880-1886 рр.
Каменобродзький Альфред (Alfred Kamienobrodzki) (1844-1922) – архітектор
Матейко Ян (Jan Matejko) (1838-1893) – відомий польський художник
Мікульський Фелікс (Feliks Mikulski) (1853-1886) – скульптор
Похвальський Казимир (Kazimierz Pochwalski) (1855-1940) – відомий польський художник
Потоцький Альфред (Alfred Potocki) (1817/1822-1889) – польський аристократ, маршалок Галицького сейму у 1875-1877 рр.
Рихновський Францішек (Franciszek Rychnowski) (1850-1929) – відомий львівський інженер-винахідник
Риґєр Теодор (Teodor Rygier) (1841-1913) – відомий польський скульптор
Сапіга Леон (Leon Sapieha) (1803-1878) – польський аристократ, маршалок Галицького сейму у 1861-1876
Семирадзький Генрик (Henryk Siemiradzki) (1843-1902) – відомий польський художник
Трембецький Зиґмунт (Zygmunt Trembecki) (1847-1922) – відомий польський художник і скульптор 
Ян ІІІ Собєський (Jan III Sobieski) (1629-1696) – польський король у 1674-1696 рр.

Organizations

• 

• 

• 

Sources