Весна народів у Львові ID: 281

Dawny Dominikański Kościół Bożego Ciała to największy kościół barokowy Lwowa. Ten monumentalny zabytek architektury sakralnej jest głównym elementem zespołu architektonicznego datowanego na XV-XIX w., w skład którego wchodzą również budowle klasztoru i dzwonnica. Murowany z kamienia i cegły kościół zbudowany został w latach 1749-1764 (autor projektu: Jan de Witte, M. Urbanik, K. Muradowicz) na miejscu kościoła gotyckiego z XV w., na posesji przyległej do zachodniej granicy zabudowy średniowiecznego Lwowa. W latach 1792-1798 kościół był częściowo przebudowywany (autor projektu: K. Fesinger). W latach 1905-1914 przeprowadzono restaurację wnętrza. Przed fasadą wytyczono plac i urządzono skwer.

Парк розміщений між вулицями Листопадового Чину і Крушельницької, на схилі одного з пагорбів Львівської височини. Його територіальною основою були ґрунти приміського єзуїтського фільварку (звідси походить історична назва "Єзуїтський сад"). Наприкінці ХVІІІ ст. імператор Йосиф ІІ подарував його львівським міщанам для облаштування муніципального парку. 1855 р. перепланований Карлом Бауером.

Колишній будинок військової комендатури (Generalcommando, 1839, архітектори Вільгельм Шмідт, Флоріан Ондерка; 1865-1868 – реконструкція). Будівля займає ділянку в ряді житлової забудови на східній стороні пл. Соборної. Будинок комендатури є типовим прикладом стилю бідермаєр у львівській архітектурі.

Будинок, в якому сьогодні діє театр ім. Марії Заньковецької, був споруджений у 1837–1842 рр. як театр фундації гр. Cтаніслава Скарбека. Проект будинку виконав віденський арх. Людвік Піхль, будівництвом керував львівський міський арх. Йоганн Зальцманн. Стилістично будинок є характерним зразком пізнього класицизму у варіанті віденської архітектурної школи. Будинок театру є одним із найбільших у Європі, пам'яткою архітектури національного значення, ох.№1286.

Колишня греко-католицька духовна семінарія i богословська академія (кін. ХІХ ст., арх. Сильвестр Гавришкевич). Будівля в периметральній забудові вулиці, впpитул прибудована до будинку головної пошти і сучасних приміщень Телеграфно-телефонної станції й компанії "УТЕЛ" (Дорошенка, 43). До 1945 року будівля знаходилася на території парку греко-католицької духовної семінарії. Побудована за проектом архітектора Сильвестра Гавришкевича у 1889 році. У каплиці семінарії в 1927–1939 роках був Святодухівський іконостас пензля Петра Холодного-старшого (сьогодні зберігається у Національному музеї). Тепер тут міститься географічний факультет і кафедра іноземних мов ЛНУ ім. І. Франка. 

Sobór archikatedralny Ukraińskiej Cerkwi Grekokatolickiej pod wezwaniem Św. Jury. Sobór Św. Jury jest głównym budynkiem kompleksu na Wzgórzu Św. Jury i jedną z dominant architektonicznej panoramy Lwowa. Katedra zbudowana została w latach 1744-1761 (autorzy projektu: B. Merettini i S. Fesinger), restaurowana była w latach 1905-1911, 1933, 1980, 1999-2001.

Житловий будинок (ХІХ cт.) на розі вул. Валової і площі Міцкевича. Будинок побудований на початку ХІХ cт. В 1912 реконструйовані вітрини на першому поверсі. За проектом 1935 — відновлені фасади будинку. В 2003 також проводились ремонтно-відновлювальні роботи. Tиповий приклад львівської житлової архітектури кінця ХІХ.

Kолишній Палац губернаторів. У 1829 році австрійський уряд купив зведену 1821 року кам'яницю, яка належала родині Краттерів. Новонабуту кам'яницю мали перебудувати для потреб губернатора Галичини. У першій половині ХІХ ст. відбулася реконструкція будинку. Будівля відноситься до палацової архітектури пізнього класицизму (ампір). Тепер тут розміщені Львівська обласна держадміністрація, Львівська обласна рада народних депутатів, Львівське обласне управління культури.