Уявна мапа літературного Львова (±1939 р.) ID: 21

Проект має на меті реконструювати мапу літературного життя українців, поляків та євреїв у зв'язку з топографією Львова. Мапу окреслено як "уявну", оскільки головними джерелами для цієї реконструкції слугують спогади літераторів, що пропонують певну органічну вибірку фактів та, в сукупності, дають узагальнено-суб'єктивну картину процесів.

Історія

Література є однією з традиційно важливих форм культурного життя містян, а також формою засвоєння міського ландшафту. Проект має на меті реконструювати мапу літературного життя українців, поляків та євреїв у зв'язку з топографією Львова. Мапу окреслено як "уявну", оскільки головними джерелами для цієї реконструкції слугують спогади літераторів, що пропонують певну органічну вибірку фактів та, в сукупності, дають узагальнено-суб'єктивну картину процесів. Умовне окреслення хронології дослідження ±1939 р. означає, що опорною точкою є початок Другої світової війни. Ця дата цікава, оскільки відкриває дві перспективи. З приходом нової влади в місті розпочались інституційні зміни, що були спрямовані на централізацію різнонаціональних культурних, у тому числі й літературних, процесів. Однак нова ситуація, яка мала продовження в повоєнний період, не виникла на порожньому місці, і для повнішого розуміння характеру та масштабу змін важливо окреслити попередній стан речей. Тому увагу в проекті спрямовано водночас до останніх років перед початком Другої світової війни та двох перших років після її початку.

Літературний Львів у міжвоєнний період: специфіка часопростору

Сьогодні серед літературознавців поширеною є думка про те, що літературне життя різних національних спільнот у Східній Галичині міжвоєнного періоду, зокрема у Львові, тривало у паралельних площинах, без інтенсивної взаємодії. Така думка слушна, хоч і не цілком.

Об'єктивний погляд на літератури різнонаціональних спільнот у Львові свідчить, що це справді були паралельні світи і годі говорити про ідеалістичну картину співжиття різних культур. Тож коли історики Львова твердять, що у міжвоєнний період "остаточно сформувався барвистий образ міста на перехресті культур" (Історія Львова, 2007, т. 3, 41), то слід мати на увазі, що це було перехрестя культур досить-таки автономних. Нерідко український літературний Львів і польський літературний Львів перебували між собою у дальших відносинах, ніж у стосунку до світової літератури з-поза кордонів Речі Посполитої. А проте аналіз літературно-мистецьких явищ Львова цього періоду показує, що, незважаючи на відсутність міжособистісних контактів, міський літературний простір був наповнений спільними ідеями — незалежно від того, хто їх генерував. І не важливо, чи це були ідеї, інспіровані духом часу, спільні для цілого континенту, а чи локальні, навіяні духом простору. У випадку Львова цікаво побачити точки, де різні національні досвіди перетинаються, навіть якщо це не безпосередні контакти чи активна співпраця, а паралельний рух по тих самих стежках. Утім, міжнаціональні взаємини — не єдина і, зрештою, не головна риса для Львова як літературного міста. Історія показує, що це місто завжди мало специфічну атмосферу, сприятливу для творчості, незалежно від того, про яке національне мистецтво йдеться. Львів легко відпускав ті національні культури, які відходили з першого на другий план, і з такою ж легкістю приймав нові — ті, які з маргінального переміщалися на центральне становище (у міжвоєнний період Львів вже не був таким "австрійським", як у період кінця ХІХ – початку ХХ ст., а сьогодні — він уже далеко не такий "польський", як у період між двома світовими війнами). Львів — місто антиномій, головна з яких — антиномія національного і мистецького. У 1920–1930-ті рр. тут сильно розвинулися та утвердилися дві національні ідентичності — польська та українська. Чи навіть, як часто говорять історики, два націоналізми. І роль літератури у цих процесах чи не найперша. Водночас саме тут, у Львові, були сприятливі умови для розвитку модерністських ідей, для роздумів про апокаліптичне, чому сприяло передчуття війни та великих катастроф ХХ століття. Це була коротка нагода насолодитися літературою для літератури, перед тим, як вона буде втягнута в ідеологічний потік. Література поза політикою — такий принцип уже невдовзі, у 1939 р., тягтиме за собою значно гостріші наслідки.

 Перша радянська окупація

Фраза Станіслава Людкевича "Радянська армія визволила нас від польського панського панування, і на це нема ради", що стала крилатою, добре означує амбівалентність і невідворотність змін, які охопили Львів, як і решту регіону 1939 р. Проголошення нової влади, а слідом за нею нової системи національних та соціальних відносин, що з ними частина населення міста пов’язувала деякі надії, невдовзі показало свою темну сторону. Не кажучи про те, що для багатьох ідея "визволення" від початку була більш ніж сумнівною.

Динаміка змін у літературному житті Львова в цей час була величезною. Зникли практично всі формальні інституції, як-от клуби чи періодичні видання, і натомість були створені нові — на інших засадах і з іншими завданнями. Зокрема, нова політика передбачала злиття різнонаціональних мистецтв у спільному соцреалістичному руслі, що означало створення понаднаціональних інституцій, скажімо Львівської організації спілки радянських письменників України, які, фактично, не мали міцного ґрунту під собою, проте мали статус офіційної монополії. У той же час після розподілу зон окупації між Німеччиною та СРСР прокотилася хвиля міграції відповідно до очікувань людей: тож частина львівських письменників, не лише поляків, але й українців та євреїв, виїхала зі Львова на захід, інші ж прибули до міста, рухаючись на схід. Приїжджали сюди, природно, й літератори з підрадянської України, оскільки вектор культурної інтеграції на схід став тепер пріоритетним. На фоні глибоких інституційних та персональних змін власне творчий вимір літературного життя виглядає доволі блідо. Це був час дезорієнтації та вичікування, що не сприяв творчості. А проте не можна й стверджувати, що життя для літераторів зупинилося. Чимало з них, заклопотаних пошуком засобів для існування чи іншими побутовими проблемами, знаходило порятунок у перекладах (особливо польськомовні або ідишомовні автори), дехто намагався перевидавати давніші тексти. Втім нова влада пропонувала також і нову ієрархію привілеїв, що давала змогу обраним істотно підвищити свій статус і поліпшити матеріальне становище.

Погляд на 1939 р. через створення інтерактивної літературної карти цікавий не лише в історіографічному ключі, але й у можливій проекції на пізніші поворотні для міста моменти аж до найближчих до нас часів.

Методологія

У методологічну основу проекту покладено тріаду Антропос–Тропос–Топос — метод, який у своїй діяльності послідовно практикує Центр гуманітарних досліджень Львівського національного університету імені Івана Франка. Метод полягає в тому, щоб розглядати об’єкт гуманітарного дослідження в трьох аспектах: через присутні в ньому місця, ідеї та людей, при чому ці три аспекти виявляють свій взаємозв’язок, взаємопроникнення і взаємоперетікання. У випадку з аналізом наративів цей метод дає змогу виявити, який саме вимір того чи того явища акцентується в конкретному тексті. До прикладу, університет може бути представлений як місце, інституція чи тема (площина Топос), як певні особистості чи колективи (площина Антропос) і як ідея або діяльність (площина Тропос).

Проект "Уявна мапа літературного Львова (±1939 р.)" у межах "Інтерактивного Львова"

У ході проекту буде опрацьовано передовсім тексти спогадів про літературне життя української, польської та єврейської національних спільнот Львова в означений період. Очікуваним результатом стане множина взаємопов’язаних точок, спроектованих у площини тріади. Основну увагу заплановано приділити точкам, у яких уможливлюється та відбувається контакт національних спільнот. Завдяки обраній методиці можна буде не лише вибрати важливий фактаж (що), наведений у спогадах, але й наголосити на способі, в який він включений в індивідуальну картину світу (як). Ці точки буде укладено в базу даних. Відтак точки з площини Топос буде нанесено на карту міста і супроводжено описом, що міститиме загальну інформацію (взяту з додаткових джерел — довідників, досліджень, путівників тощо), наративізовуватиме зв’язки з іншими точками в цій та іншій площинах, відображатиме, як ця точка присутня в самих джерелах, зокрема за посередництвом цитат. На сконструйованій мапі, очікуємо, можна буде виявити точки інтенсивної взаємодії національних культур, а відтак дослідити її характер.

Вибрана література з теми проекту

Часописи: "Діло", "Назустріч", "Вістник", "Дажбог", "Студентський шлях", "Вогні", "Дзвони".
Богдан Ігор Антонич, Вибрані твори (Київ, 2012).
Весни розспіваної князь: Слово про Антонича: статті; есе; спогади; листи; поезії (Львів, 1989).
Ян Пауль Гінріхс, Lemberg-Lwów-Lemberg: фатальне місто (Київ, 2010).
Святослав Гординський, На переломі епох: літературознавчі статті, огляди, есеї, рецензії, спогади, листи (Львів, 2004).
Артур Гутнікєвіч, "Мистецьке життя Львова у міжвоєнні роки", Ї, 2008, № 52: Польський усе-світ Галичини.
Микола Ільницький, Драма без катарсису: сторінки літературного життя Львова першої половини ХХ століття (Львів, 1999).
Інженери людських душ, Західня Україна під большевиками: збірник за редакцією Мілени Рудницької (Нью-Йорк, 1958). 
Історії літератури (Київ; Львів, 2011), ("Соло триває… нові голоси", № 4: Юрко Прохасько, "Чи можлива історія “галицької літератури”?).
Історія Львова (Львів, 2007), т. 3: Листопад 1918 – поч. ХХІ ст.
Петро Карманський, Українська богема (Львів, 1996).
Оксана Керч, Альбатроси (Львів, 2006).
Оксана Керч, Наречений (Львів, 2006).
Ї, 2003, № 29: Геній місця. Leopolis. Львів. Lemberg. Lwow; 2008, № 51: Гебрейський Львів; 2009, № 58: Багатокультурний Львів.
Петро Панч, Коперника, 42, Вітчизна, 1960, № 2.
Роман Олійник-Рахманний, Літературно-ідеологічні напрямки в Західній Україні (1919-1939 роки) (Київ, 1999).
Михайло Рудницький, Письменники зблизька (спогади) (Львів, 1958), кн. 1; (Львів, 1959), кн. 2; (Львів, 1964), кн. 3.
Мирослав Семчишин, З Книги Лева: український Львів двадцятих-сорокових років (Львів, 1998).
Спогади поета Романа Купчинського про приїзд до Львова групи українських письменників з Києва восени 1939 р., Культурне життя в Україні. Західні землі: документи і матеріали. Том 1: 1939-1953 (Київ, 1995).
Данута Сосновська, Університет на роздоріжжі історій (Львів; Київ, 2011), ("Університетські діалоги", № 13).
Остап Тарнавський, Літературний Львів, 1939-1944: спомини (Львів, 1995).
Українські часописи Львова 1848-1939 рр.: історико-бібліографічне дослідження (Львів, 2003), т. 3, кн. 2: 1929-1939 рр.
Jan Brzoza, Moje przygody literackie (Katowice, 1967).
Agnieszka Cieślikowa, Prasa okupowanego Lwowa (Warsaw, 1997).
Joanna Chłosta, Polskie życie literackie we Lwowie w latach 1939-1941 w świetle oficjalnej prasy polskojęzycznej (Olsztyn, 2000).
Grzegorz Gazda, Dwudziestolecie międzywojenne: słownik literatury polskiej (Gdańsk, 2008).
Mieczysłam Inglot, Polska kultura literacka Lwowa lat 1939–1941 (Wrocław, 1995).
Katarzyna Kotyńska, Lwów. O odczytywaniu miasta na nowo (Kraków, 2015).
Jerzy Kwiatkowski, Dwudziestolecie międzywojenne (Warszawa, 2008).
Leopolis multiplex (Київ, 2008).
Marian Tyrowicz, Wspomnienia o życiu kulturalnym i obyczajowym Lwowa 1918-1939 (Wrocław; Warszawa; Kraków; Gdańsk; Łodź, 1991).
Aleksander Wat, Mój wiek: Pamiętnik mówiony (Warszawa 1990). Текст історія проекту

Люди

Організації

• 

• 

• 

• 

• 

• 

• 

• 

• 

• 

• 

•