Вул. Академіка Богомольця, 9 – адміністративний будинок (кол. житловий) ID: 47

Триповерховий житловий будинок був споруджений у 1905 році за проектом, виконаним у бюро Івана Левинського для фірми "Ельстер і Топф". Це чиншовий будинок у стилі орнаментальної сецесії, пам'ятка архітектури місцевого значення (охоронний №9). Сьогодні (2014) в будинку розміщена Прокуратура міста Львова та Львівський державний інститут проектування комунального будівництва "Львівпромкомунбуд".

History

Ділянка цього будинку виникла у 1904 році, коли було прокладено вулицю Богомольця (тоді Адама Асника) та розпарцельовано під забудову територію давньої вілли та садів, які тут були розташовані (давня адреса вулиця Панська, 5 або конскрипційний №508 4/4). Власницею останньої була Клементина з Бохданів Вітославська (z Bochdanów Witosławska).

Ділянку, де розмістився пізніше будинок №9, викупила фірма "Ельстер і Топф" (разом із ділянками будинків № 4, №8, №11). Згодом вони звели тут 2 рядові кам'яниці (№9 і №11) з прибудованою з тилу спорудою паперової фабрики. Проект був розроблений в архітектурному бюро Івана Левинського та погоджений львівським магістратом у листопаді 1904 році. Будівництво було завершене наприкінці наступного року.

Згідно рішення №381 від 5 липня 1985 року, будинок є пам'яткою архітектури місцевого значення у м. Львові (охоронний №9). Сьогодні (2014) в будинку розміщена Прокуратура міста Львова і Львівський державний інститут проектування комунального будівництва "Львівпромкомунбуд".

Architecture

На північно-східному куті скверу на вул. Богомольця розташовані будинки №№ 9, 11 — колишні чиншові кам'яниці, споруджені в комплексі з будівлею фабрики, що належали фірмі "Ельстер і Топф". Завдяки своєму вирішенню дві кам'яниці виглядають як одне ціле.

Загалом будинки є характерними зразками чиншових кам'яниць I десятиліття ХХ століття, зведеними з використанням сучасних матеріалів та конструкцій із підключенням до інженерних мереж. У декоративному вирішенні будинків поєднуються стилізовані елементи історизму (необароко, неокласицизму) та сецесії.

Будинок триповерховий, мурований з цегли та отинькований. Підвали перекриті склепіннями системи Кляйна, міжповерхові перекриття — на металевих двотаврових балках. Горищне перекриття — дерев'яне. Дерев'яна кроквяно-стійкова конструкція даху покрита бляхою, пофарбованою у темно-червоний колір. У декорі фасадів застосовані ковані металеві елементи (для огорожі балконів) та ліпнина.

Будинок №9 має подібне розташування, як і №7, і подібну складну конфігурацію плану, спричинену складністю ділянки, межуванням будинку з шістьма іншими та потребою організації природного освітлення усім житловим приміщенням. Будинок утворює 3 внутрішні подвір'я, об'єднані з подвір'ями сусідніх будинків. Вхід здійснюється через портал, що веде до проїзду і подвір'я. Згідно оригінального проекту, через коридор ліворуч можна потрапити до: а) однокімнатного помешкання сторожа з невеличким передпокоєм та туалетом; б) чотирикімнатної квартири з кухнею та санвузлами всередині; в) подвір'я, спільного для Богомольця, 9 і Пекарської, 10; г) фабричної канцелярії, з якої є перехід до самої споруди фабрики (на вищих поверхах над нею були розміщені приміщення житлових квартир). Також 2 кімнати розташовані праворуч від проїзду.

Фасад почленований у манері, характерній для історизму: рустований французьким рустом партер відділений міжповерховою тягою, на вищих поверхах фасади почленовані лізенами. Вікна прикрашають стилізовані сецесійні обрамлення та сандрики, над широким вінцевим карнизом — стилізований необароковий аттик. Окремі деталі яскраво сецесійного характеру: ліпні квіти в обрамленнях вікон, у фризі під вінцевим карнизом та на аттику, а також фактурні площини з тиньку на аттиках. Столярка брами — неокласицистичного характеру.

В інтер'єрі збереглися 2 вітражі 1904 року з травленим рисунком (у світлику дверей між холом і коридором).

Сьогодні будинок перепланований і пристосований під офіси Прокуратури та проектного інституту. Використовується реконструйоване піддашшя, замінено дах, у ньому влаштовані мансардні вікна. Фасади відреставровані й перебувають у доброму стані.

People

Артур Ейбеншютц (Artur Eibenschütz) — банківський службовець, мешканець будинку у 1910 р.
Броніслав Бауер (Bronisław Bauer) — архітектор, автор проекту надбудови 3-го поверху над фабрикою.
Давид Ельстер (Elster) — службовець віденського зв'язкового банку, мешканець будинку у 1910 р.
Зиґмунт Шпербер (Zygmunt Sperber) — інженер, автор проекту нового даху.
Ізраель Ельстер (Izrael Elster) — співвласник фірми "Ельстер і Топф", співвласник будинку.
Кароль Ельстер (Karol Elster) — службовець акційного нафтового товариства, мешканець будинку у 1910 р.
Клементина з Бохданів Вітославська (Klementyna z Bochdanów Witosławska) — власниця ділянки.
Людвік Мазуркевич (Ludwik Mazurkewicz) — доктор, адвокатський кандидат, мешканець будинку у 1913 р.
Марцелій Шапіра (Marceli Szapira) — доктор, адвокат, мешканець будинку у 1910 р.
Саломон Ельстер (Sаlomon Elster) — співвласник фірми "Ельстер і Топф", співвласник будинку.
Тадеуш Гьофлінґер (Tadeusz Höflinger) — власник будинку у 1930-х рр., підприємець, радник Торгово-промислової палати.
Ян Гьофлінґер (Jan Höflinger) — співвласник фабрики шоколаду.
Ян Непомук Каан (Jan Nepomucen Kaan) — директор акційного нафтового товариства "Монтан", мешканець будинку у 1910 р.

Sources