Lwów / לעמבערג‎‎ / Львів. Історія повернень ID: 282

Станційний будинок центрального залізничного вокзалу (1901–1904, арх. Владислав Садловський — загальний проект будинку; Альфред Захаревич, Тадей Обмінський — інтер'єри; група інженерів під керівництвом Людвіка Вежбицького — інженерні конструкції; 1921–1922 — добудова другого поверху; 1946–1951 — відбудова з реконструкцією інтер'єрів). Стиль будівлі — сецесія з елементами неоренесансу. Дебаркадер центрального залізничного вокзалу (1903 — проект групи залізничних інженерів під керівництвом Л. Вежбицького; 1946 — відбудова; 2000–2001 — реставрація). Комплекс головного львівського вокзалу є прикладом монументальної архітектурної споруди, проектованої на зламі ХІХ-ХХ століть.

Dawny budynek jezuickiego konwiktu, później – stary gmach uniwersytetu (XVIII w.; 1842 – przebudowa, arch. F. Stadler). Styl budowli – klasycyzm. Budynek wzniesiono dla jezuickiego konwiktu gdzie kształcono młodzież szlachecką, z czasem rozmieszczono w nim koszary. W 1851 r. gmach przekazano uniwersytetowi. Obecnie (2009 r.) mieszczą się tutaj wydziały biologiczny i geologiczny Lwowskiego Narodowego Uniwersytetu im. I. Franki.

Кам'яниці у стилі класицизму постали тут близько 1820-х для Францішека Дунін-Борковського. Належали графу Міхалу Баворовському, а потім його дітям Владиславу і Леонтині, Тадеушу Барончу та Емілю Парнасу. Кілька разів перебудовані, сучасного виду набули у 1880-1890-х. №2 є пам'яткою архітектури місцевого значення.

Колишній будинок Галицького Музичного Товариства (1907, архітектор Владислав Садловський). Стиль будівлі – сецесія. Концертний зал прикрашений ліпним орнаментальним плафоном, на сцені встановлено орган (1880 p.). Сьогодні (2009 p.) – будинок Львівської обласної філармонії.

(1906 - ul. Bohomolca 6) - budynek w prawej pierzei ulicy w stylu secesji, zaprojektowanej przez architektoniczne biuro Jana Lewińskiego dla właściciela realności Leona Staubera - projekt głównej fasady przez architekta Tadeusza Obmińskiego. W latach 1930. przeprowadzono w kamienicy nieznaczne remonty i przebudowy. Leszek Sawicki wspominał o wydarzeniach w tym domu w lipcu 1944 roku. Od 1985 r. stanowi zabytek architektury miejscowego znaczenia. Obecnie (2009 r.) znaczną część budynku zajmuje Centrum Miejskiej Historii Europy Środkowo-Wschodniej, reszta wykorzystywana jest jako budynek mieszkalny.

Місце масових розстрілів єврейського населення Львова у роки нацистської окупації, що розташовувалося неподалік Янівського табору.