Pl. Rynok, 10 – former Lubomirski Palace ID: 138

Lubomirski Palace (presently a branch of Lviv Ethnography and Crafts Museum of the National Academy of Sciences of Ukraine) is an example of the architecture of the Baroque magnate palace incorporated in the contruction complex of the late medieval and early Modern periods. It was constructed in the seventeenth century, significantly rebuilt in and refinished over the course of 1744–1763 (by the architects Jan de Witte, Bernard Meretyn and Marcin Urbanik, and by the sculptors Sebastian Fesinger and Stefan Kodecki). 

History

Будівля палацу Любомирських побудована на місці кількох давніх кам'яниць, пивниці та фундаменти яких походять з періоду ґотики. В кінці ХVІІ ст. вони були об'єднані в одне ціле, три з боку вул. Руської і дві з вул. Бляхарської (сучасної вул. І. Федорова).

На фасаді від вул. І. Федорова є портал, який зберігся від давньої кам'яниці. На його замковому камені поміщений картуш з датою "1695". Кам'яниці від пл. Ринок, які належали князю Яну Сапізі (Jan Sapieha), в 1744 році перебудовано за проектом Бернарда Mеретина.

У одній з них (від пл. Ринок) жив польський поет ХVІІ ст. Шимон Шимонович (Szymon Szymonowycz). 1760 року Станіслав Любомирський (Stanisław Lubomirski) купив кам'яницю Сапіги, а також будівлі від вул. Руської та сучасної вул. І. Федорова і запросив відомого архітектора Яна де Вітте (Jan de Witte) для будівництва свого палацу.

1763 року будинок був фундаментально перебудований за проектом архітектора Яна де Вітте. Будівельними роботами керували архітектори Бернард Меретинта, Мартин Урбанік (Marcin Urbanik). Декоративне оздоблення аттика з люкарнами, картушами та фігурою орла, який збирається до злету, і опори-наріжника з військовою атрибутикою, яка представляє алегорію збройної слави роду Любомирських, від вул. Руської виконав за проектом Себастяна Фесінґера (Sebastian Fesinger) скульптор Стефан Кодецький (Stefan Kodecki). Стюкові каміни в приміщеннях за проектом Себастяна Фесінгера виконав Іван Оброцький (Jan Obrocki).

У тепер вже неіснуючому малярському декоруванні приміщень брав участь Станіслав Строїнський (Stanisław Stroiński). У 1767 році тут влаштував собі резиденцію російський генерал Михайло Кречетніков. У 1772–1821 рр. в будинку містилася резиденція австрійських губернаторів Галичини. Тут мешкали австрійський губернатор Галичини граф Йоган-Антон Перген (Johann-Anton von Pergen) і його наступники.

У 1869 році реконструйовано планування першого поверху. У 1870-х рр. будинок належав Ігнатію Домініку Леваковському (Ignacy Dominik Lewakowski). В останній чверті ХІХ ст. у будинку містилося товариство вчительок, засноване у 1882 році (керівник — Софія Романовичева (Zofia Romanowiczowa)).

У 1895 році палац викупило українське товариство "Просвіта". Від тоді і до 1939 р. в цьому будинку містився ряд культурно-освітніх установ, зокрема, товариство "Просвіта", книгарня Наукового товариства ім. Т. Шевченка, редакція і друкарня газети "Діло", журнал "Громадський вісник". Його в різний час відвідали Іван Франко, Леся Українка, Василь Стефаник, інші видатні діячі української культури.

У 1920 і 1925 рр. проект фасаду першого поверху для будинку товариства "Просвіта" виконав архітектор Лев Левинський. Проект порталу від вул. Руської для книгарні товариства "Просвіта" у 1935 р. виконав архітектор Євген Нагірний. Тоді ж проект конструктивних елементів для виконання порталу виконав інженер Володимир Савчак. Проект вхідної брами та реконструкцію сіней у будинку товариства "Просвіта" від пл. Ринок, а також проект книжкового магазину у брамі будинку при вул. Бляхарській (тепер вул. І. Федорова) виконав у 1934–1935 рр. архітектор Євген Нагірний.

У 1975 році після реконструкції у будинку відкрито музей меблів і фарфору зі збірок Музею етнографії та художнього промислу НАН України. Тепер у будівлі розташовані відкриті фонди Музею етнографії та художнього промислу НАН України.

Architecture

The building is located on a corner plot of Rynok Square. Its side façade faces Ruska Street and its rear façade is on Fedorova Street. It is elongated from west to east. In the seventeenth century the building was erected on the site of five old houses over the Gothic foundations and pubs. In the eighteenth century it was significantly reconstructed.   

This plastered brick building has three floors topped off with an attic. The front façade is segmented with pilasters; the first floor and the attic are separated with wide cornices. The portals of the main and rear (1695) facades have semicircular tops. The windows have relief moldings. The attic and the corner of the building are adorned with decorative sculpture depicting armor and military symbolic. The pilasters are crowned with Baroque capitals. Stucco fireplaces (by the sculptor Jan Obrocki) are set up in the interior.     

People

Organizations

• 

Sources