Pl. Rynek, 10 – dawny pałac Lubomirskich ID: 138

Budynek jest przykładem pałacu magnackiego doby baroku, włączonego w zespół późnośredniowiecznej i renesansowej zabudowy Rynku. Wzniesiony został w XVII w., w latach 1744-1763 został kapitalnie przebudowany (autorzy projektu: Jan de Witte, Bernard Meretyn, Marcin Urbanik; rzeźbiarze Sebastian Fesinger, Stefan Kodecki).  

History

Будівля палацу Любомирських побудована на місці кількох давніх кам'яниць, пивниці та фундаменти яких походять з періоду ґотики. В кінці ХVІІ ст. вони були об'єднані в одне ціле, три з боку вул. Руської і дві з вул. Бляхарської (сучасної вул. І. Федорова).

На фасаді від вул. І. Федорова є портал, який зберігся від давньої кам'яниці. На його замковому камені поміщений картуш з датою "1695". Кам'яниці від пл. Ринок, які належали князю Яну Сапізі (Jan Sapieha), в 1744 році перебудовано за проектом Бернарда Mеретина.

У одній з них (від пл. Ринок) жив польський поет ХVІІ ст. Шимон Шимонович (Szymon Szymonowycz). 1760 року Станіслав Любомирський (Stanisław Lubomirski) купив кам'яницю Сапіги, а також будівлі від вул. Руської та сучасної вул. І. Федорова і запросив відомого архітектора Яна де Вітте (Jan de Witte) для будівництва свого палацу.

1763 року будинок був фундаментально перебудований за проектом архітектора Яна де Вітте. Будівельними роботами керували архітектори Бернард Меретинта, Мартин Урбанік (Marcin Urbanik). Декоративне оздоблення аттика з люкарнами, картушами та фігурою орла, який збирається до злету, і опори-наріжника з військовою атрибутикою, яка представляє алегорію збройної слави роду Любомирських, від вул. Руської виконав за проектом Себастяна Фесінґера (Sebastian Fesinger) скульптор Стефан Кодецький (Stefan Kodecki). Стюкові каміни в приміщеннях за проектом Себастяна Фесінгера виконав Іван Оброцький (Jan Obrocki).

У тепер вже неіснуючому малярському декоруванні приміщень брав участь Станіслав Строїнський (Stanisław Stroiński). У 1767 році тут влаштував собі резиденцію російський генерал Михайло Кречетніков. У 1772–1821 рр. в будинку містилася резиденція австрійських губернаторів Галичини. Тут мешкали австрійський губернатор Галичини граф Йоган-Антон Перген (Johann-Anton von Pergen) і його наступники.

У 1869 році реконструйовано планування першого поверху. У 1870-х рр. будинок належав Ігнатію Домініку Леваковському (Ignacy Dominik Lewakowski). В останній чверті ХІХ ст. у будинку містилося товариство вчительок, засноване у 1882 році (керівник — Софія Романовичева (Zofia Romanowiczowa)).

У 1895 році палац викупило українське товариство "Просвіта". Від тоді і до 1939 р. в цьому будинку містився ряд культурно-освітніх установ, зокрема, товариство "Просвіта", книгарня Наукового товариства ім. Т. Шевченка, редакція і друкарня газети "Діло", журнал "Громадський вісник". Його в різний час відвідали Іван Франко, Леся Українка, Василь Стефаник, інші видатні діячі української культури.

У 1920 і 1925 рр. проект фасаду першого поверху для будинку товариства "Просвіта" виконав архітектор Лев Левинський. Проект порталу від вул. Руської для книгарні товариства "Просвіта" у 1935 р. виконав архітектор Євген Нагірний. Тоді ж проект конструктивних елементів для виконання порталу виконав інженер Володимир Савчак. Проект вхідної брами та реконструкцію сіней у будинку товариства "Просвіта" від пл. Ринок, а також проект книжкового магазину у брамі будинку при вул. Бляхарській (тепер вул. І. Федорова) виконав у 1934–1935 рр. архітектор Євген Нагірний.

У 1975 році після реконструкції у будинку відкрито музей меблів і фарфору зі збірок Музею етнографії та художнього промислу НАН України. Тепер у будівлі розташовані відкриті фонди Музею етнографії та художнього промислу НАН України.

Architecture

Budynek zajmuje narożną działkę na zachodniej pierzei Rynku. Fasadą boczną wychodzi na ul. Ruską, tylną – na ul. Fedorowa. Zbudowany na planie wydłużonego prostokąta na osi wschód-zachód. Wzniesiony został w XVII w. na miejscu pięciu dawnych kamienic, na fundamentach i piwnicach z okresu gotyku. W XVIII w. został gruntownie przebudowany.

Budynek jest murowany, ceglany i tynkowany, trzypiętrowy, zwieńczony attyką. Fasada główna dzielona jest pilastrami, parter i attyka wydzielone są szerokimi gzymsami. Portale fasady głównej i tylnej (1695) mają półokrągłe zakończenia. Okna umieszczone są w obramowaniach zdobionych reliefami. Attyka i narożnik budowli ozdobione są dekoracyjnymi rzeźbami z motywami uzbrojenia i symboliki wojskowej. Pilastry zdobione są barokowymi kapitelami. We wnętrzach znajdują się stiukowe kominki (rzeźbiarz Jan Obrocki).

Obecnie w budynku mieszczą się dostępne dla zwiedzających zbiory Muzeum Etnografii i Rzemiosła Artystycznego Ukraińskiej Akademii Nauk

People

Organizations

• 

Sources