Концерн "Українська преса" ID: 9

Найбільший український видавничий осередок міжвоєнної Галичини, що діяв у Львові.

Концерн "Українська  преса", відомий також як концерн Івана Тиктора — за іменем його власника, ідеолога та натхненника, охоплював кілька періодичних видань та книжкових серій, спрямованих на різну аудиторію. Він відзначався широкою популярністю та комерційним успіхом.

Функції

Основою майбутнього концерну була газета "Новий Час", заснована з ініціативи Української військової організації 1923 року. Вона мала підтримати українське суспільство після поразки у війні з поляками за створення національної держави на теренах Східної Галичини. Від 1925 року видання повністю перебрав на себе Іван Тиктор. Відповідно до його переконань, розвиток видавничої галузі був одним із показників цивілізаційного успіху, тож свої зусилля він повсякчас спрямовував на створення нових видавничих проектів та розширення читацької аудиторії. Від 1932 року "Новий час" став другим українським щоденником на теренах Польської держави, взоруючись своїм форматом на європейські часописи. 1928 року було започатковано тижневик "Народна справа", орієнтований на селянство. Від 1932 року виходив суспільно-політичний часопис "Наш прапор" (спершу двічі, відтак тричі на тиждень). Також "Українська преса" видавала місячник для дітей "Дзвіночок" (від 1931), сатирично-гумористичний тижневик "Комар" (від 1933), орган українського сокільства "Сокільські вісті" (від 1928), двотижневик "Наш Лемко" (від 1934), місячник "Союзу Українок" "Українка" (від 1938). Ці видання проіснували аж до 1939 року. Крім того, виходили друком різноманітні календарі (найвідоміший з них — "Золотий колос", що регулярно виходив від 1930 року).

Серед книжок, поряд з такими масштабними проектами, як "Історія української культури" та "Всесвітня історія", з'являлися серійні видання: Бібліотека "Нового часу" (пізніше — "Українська бібліотека" як безкоштовний щомісячний додаток до газети), Бібліотека "Народньої справи", Аматорський театр "Нашого прапору", Бібліотека школярика та ін.

"Українська преса" і література

Хоч концерн Тиктора і не видавав спеціалізованого літературного часопису, проте в основних його виданнях регулярно з'являлися літературознавчі тексти полемічного, оглядового та популяризаційного змісту. Також тут друковано українську та перекладну поезію та прозу, іноді доволі великих форм — із продовженням у десяти й більше номерах. Значну вагу в літературному процесі мала серія "Українська бібліотека", в якій з'являлися твори і класиків, і початківців. У ній, зокрема, дебютували добре знані згодом Іван Керницький та Богдан Нижанківський. Загалом у цій серії вийшло 80 томів.

Люди

До середовища авторів, які гуртувалися навколо концерну Івана Тиктора і були помітними в пізніший радянський період, належали Юрій Шкрумеляк (редактор "Дзвіночка" та календарів "Золотий Колос"), Іван Керницький, Микола Матіїв-Мельник, Ірина Вільде. Тісно співпрацював з Іваном Тиктором художник Едвард Козак, автор обкладинок та ілюстрацій до багатьох видань, відомий теж широко тиражованим шаржем, створеним уже в еміграції, який репрезентував міжвоєнний український навкололітературний Львів у його найпомітніших персоналіях.

Приміщення

Концерн "Українська преса" мав досить широку топографію. Його першою адресою, як і багатьох інших українських інституцій, була пл. Ринок, 10. Пізніше адміністрація містилась у будинку на вул. Боїмів, 4 (сучасна Староєврейська). Найвідомішими адресами стали вул. Руська, 18 (до 1939 року тут залишалася редакція "Нашого прапору") та вул. Костюшка, 1-1а, де працювали редакції більшості видань. Адресою редакції "Нашого лемка" у 1936–1937 року була вул. Зіморовича (тепер Джохара Дудаєва) 2 і 3, відтак — вул. Новий світ, 22; а місячника "Українка" — вул. Оборони Львова, 12 (сучасна вул. Петра Дорошенка).

Головна друкарня "Української преси" містилась на вул. Бляхарській, 9 (тепер вул. Івана Федорова).

People

Sources