Львівський державний театр опери та балету ID: 47
Головний сценічний майданчик міста; 1940 року передано Львівському державному театру опери та балету.
1900 року в кінці вулиць Гетьманської та Карла Людвіга (сучасний просп. Свободи) завершилося будівництво Великого театру, що замкнув нову центральну вісь міста, утворену названими вулицями, Марійською площею (тепер — пл. Міцкевича) та вул. Академічною (просп. Шевченка) — популярне місце прогулянок, зване "Корсо", яке з протилежного краю було позначене пам'ятником драматургові графу Александрові Фредру (збудованим за дорученням Літературно-мистецького кола). Театр став не лише головною сценою Львова, але й місцем проведення різноманітних урочистих заходів, зокрема ювілеїв та академій. Володіння цим простором мало значну символічну вагу. Письменник Остап Тарнавський відзначав, що цим театром, хоч він і належав номінально всій громаді міста, майже винятково користувалася польська спільнота.
Прихід радянської влади кардинально змінив стан речей. Восени в театрі почала працювати українська трупа — паралельно з польською, а 1940 року розпочалося створення українського театру опери та балету, який у вересні зіграв першу виставу. Водночас у цьому приміщенні відбувалася більшість ключових масових заходів культурного, зокрема літературного, та політичного життя Львова. Серед них можна назвати зустріч письменників Радянського Союзу з інтелігенцією в середині жовтня 1939 року, Народні Збори Західної України 26–28 жовтня того ж року, ювілейний вечір, присвячений 85-й річниці від дня смерті Адама Міцкевича, 25 листопада 1940 року Тут же у 1941 року відбувалися урочистості з нагоди 50-ліття Павла Тичини[[quote|186]].
People
Sources
- Валеріян Ревуцький, В орбіті світового театру (Київ–Харків–Нью-Йорк, 1995), 39–42.
- Петро Проскуряков, Юрій Ямаш, Львівські театри (Львів, 1997), 39–42.
- Joanna Chłosta, Polskie życie literackie we Lwowie w latach 1939-1941 w świetle oficjalnej prasy polskojęzycznej (Olsztyn, 2000), 30–43.
- Газета Вільна Україна за 1939–1940-й роки.
- Остап Тарнавський, Літературний Львів, 1939-1944: спомини (Львів, 1995),49–50.
- Jan Brzoza, Moje przygody literackie (Katowice, 1967), 104.
- Aleksander Wat, Mój wiek: Pamiętnik mówiony (Warszawa 1990), 280–281.
Автор — Віктор Мартинюк