Польська письменниця, перекладачка, радіоведуча, громадсько-політична діячка. Народилася 14 травня 1898 року у Варшаві. Походила з асимільованої єврейської родини, дочка відомого лікаря Зиґмунда Едельмана та Чеслави Брауде, письменниці, знаної під псевдонімом Чеслав Галіч (Czesław Halicz).

Початкову освіту здобувала спершу під керівництвом Целіни Вітковської, відтак на таємних заняттях у Стефанії Семполовської (Stefania Sempołowska), діячки соціалістичних поглядів, яка вплинула на духовний та ідеологічний розвиток Ґурської й великою мірою визначила напрям її подальшого життя. 1905 року батьки Галіни розлучилися, дівчинка залишилася з батьком, матір переїхала до Бельгії.

1918 року закінчила природничо-математичну гімназію. Вступила до Варшавського університету, який того ж року покинула і переїхала до матері в Брюссель, де до 1919 року студіювала соціологію у Новому університеті (Université Nouvelle) під керівництвом професора де Ґрефа (de Greef).

Зі шкільних часів почала працювати з дітьми з бідних родин. Належала до Польської соціалістичної партії (PPS). 1923 року вийшла заміж за колишнього активіста Соціал-демократії Польського Королівства та Литви (SDKPiL) Мар'яна Ґурського, з яким познайомилась під час навчання.

На зламі 1923-1924 років переїхала разом із чоловіком до Львова, 1924 року у подружжя народилася донька Кристина. До 1930 року Ґурська не займалася активною громадською діяльністю, від 1926 року почала публікуватись у щоденній газеті "Кур'єр львовскі" ("Kurjer Lwowski"). Належала до львівського відділення літературного угрупування "Передмістя" ("Przedmieście"), заснованого 1933 року в Варшаві з ініціативи Гелени Боґушевської (Helena Boguszewska) та Єжи Корнацького (Jerzy Kornacki); до львівського відділення належали також Анна і Єжи Ковальські (Anna i Jerzy Kowalski), Ян Бжоза (Jan Brzoza), Влодзімєж Ямпольський (Włodzimierz Jampolski). Угруповання цікавилося життям соціальних низів міста.

1930 року виходить друком перша прозова книжка Галіни Ґурської — казка для дітей "Про князя Ґотфріда, лицаря різдвяної зірки" ("O księciu Gotfrydzie rycerzu gwiazdy wigilijnej"). 1931 року з’являється друга книжка — повість для дітей старшого віку "Над чорною водою" ("Nad czarną wodą").

У 1930 році почала роботу львівська радіостанція, де Ґурська готувала й вела передачі для дітей та молоді на соціальні й етичні теми: ці ефіри були дуже популярними та отримували багато вдячних відгуків. На основі цих радіопередач зародилася благодійна спільнота "Союз Блакитних" ("Związek Błękitnych"). Після Другої світової війни про неї ностальгійно згадувала Гелена Боґушевська на сторінках московського часопису "Нове віднокренґі" ("Nowe Widnokręgi"). Діяльність організації набула широкого розголосу серед львів'ян, у мемуарах можна знайти численні згадки про неї. 1931 року до "Союзу Блакитних" приєднався Кароль Курилюк. 1932 року Ґурська стала однією із 20 засновників, а також головою "Товариства прихильників акції 'Радіо дітям'".

1933 року Ґурська спільно з Курилюком та Тадеушем Голлендером заснувала незалежний лівий суспільно-політичний часопис "Сиґнали" ("Sygnały").

У 1934-1936 роках була активною учасницею суспільно-політичного життя Львова, брала участь у пам’ятному похороні безробітного Владислава Козака, вбитого поліцією в центрі Львова під час мирної демонстрації, входила до складу делегації Ліги захисту прав людини, була співорганізаторкою Антифашистського конгресу діячів культури у Львові (16-17 травня 1936).

± 1939

Із приходом радянської влади до Львова не припиняла активної роботи, працювала з дітьми у сиротинці на вулиці Кадетській (тепер — Героїв Майдану), дописувала до польськомовних часописів. У газеті "Нове віднокренґі" у перекладі Ґурської був опублікований уривок роману Максима Горького "Мати" (1906). 17 вересня 1940 року офіційно вступила до Спілки радянських письменників України. 1941 року за ініціативи Гуртка полоністів Львівського університету відбувся вечір, присвячений письменниці. Ґурська була однією з небагатьох присутніх на похороні Олександра Гаврилюка та Степана Тудора, які загинули під час першого бомбардування Львова 22 червня 1941 року, — про це згадує Григорій Стеценко у листі до Петра Козланюка. Була єдиною делегаткою до Народних Зборів Західної України (26–28 жовтня 1939), яка утрималась під час голосування щодо приєднання Західної України до УРСР.

Важка невиліковна хвороба чоловіка унеможливила втечу Ґурських зі Львова. 19 вересня 1941 року Галіну Ґурську заарештувало ґестапо, перебувала в тюрмі на Лонцького, після дев'ятимісячного ув'язнення розстріляна на Пасіках Личаківських 4 червня 1942 року.

Творчість:

"O Księciu Gotfrydzie Rycerzu Gwiazdy Wigilijnej" (1930)
"Nad czarną wodą" (1931)
"Chłopcy z ulic miasta" (1934)
"Druga brama" (1935)
"Barak płonie" (ч.1."Ślepy tor", 1937; ч.2. "Ucieczki", 1939)

People

Sources