Часопис "Сиґнали" ID: 27

Польськомовний популярний літературно-мистецький аналітичний місячник, що виходив у Львові у 1933–1939 роках. Головні редактори — Тадеуш Голлєндер (1933–1934) і Кароль Курилюк (1936–1939).

Часопис "Сиґнали" ("Sygnały. Misięcznik. Sprawy Społeczne–Literatura–Sztuka") виходив друком у Львові від листопада 1933 року до вересня 1934 року і від лютого 1936 року до серпня 1939 року. Загалом вийшло 75 номерів. За цей час видання сягнуло загальнопольського масштабу. Спершу часопис очолював Тадеуш Голлєндер, 1936 року його замінив Кароль Курилюк. До редакційної ради входили також Галіна Ґурська, Анна Ковальська, Тадеуш Банаш.

Функції

Видання з'явилося в умовах чергового загострення польсько-українських відносин, тому багато матеріалів були присвячені саме українським темам. "Сиґнали" ґрунтувалися на демократичному світогляді: попри відчутне ліве спрямування, часопис орієнтувався на відкритий діалог та полеміку авторів із різними переконаннями. Це було популярне періодичне видання, що не мало чітко обмеженого кола співробітників та єдиної системи поглядів. Відповідно до опублікованого в першому випуску "Слова до читача" політика часопису зводилася до того, що автори часопису разом не належать ані до лівого, ані до правого табору, а просто хочуть бути людьми і того досить. "Сиґнали" давали змогу друкуватися молодим місцевим авторам, серед яких Дебора Фоґель, Ервін Акслер, Єжи Лєц; тут з'являлися переклади з української, білоруської, російської та їдиш. Публікації Фоґель, імовірно, зафіксували довоєнні твори Антоніни Ріхтер, учасниці єврейської арт-групи "Стер", які збереглися лише у вигляді репродукцій на шпальтах "Сиґналів" і дають виняткові відомості про становлення світського єврейського мистецтва у Східній Галичині. Редакція підтримувала контакти з Парижем та Берліном, автори писали рецензії на друковані видання, театральні й музичні вистави, симпатизували авангардним художникам та фотографам. Із часописом співпрацювали відомі художники та карикатуристи, на шпальтах журналу популяризувалося європейське мистецтво. З'явилися спеціальні випуски, присвячені українській, єврейській та білоруській культурам, вийшов також окремий "львівський" номер.

Упродовж того часу, коли виходив часопис, цензура конфіскувала двадцять дві статті, неодноразово друкувалися повідомлення про судові провадження. 1934 року вихід часопису призупинили. 1938 року боївка ONR (Obóz Narodowo-Radykalny) здійснила напад на редакцію. Із наближенням війни погіршилося фінансове становище видання, яке залежало від реклами, продажу та приватних внесків. У серпні 1939 року часопис припинив своє існування.

"Сиґнали" й література

На сторінках часопису переважали невеликі за обсягом поетичні твори, усі тексти подавалися у польських перекладах Тадеуша Голлєндера, Александра Баумґартена, Здзіслава Кунстмана й інших. Прозу публікували вкрай рідко. Редакція пильно стежила за щорічним конкурсом українського Товариства письменників та журналістів і друкувала твори, що здобули нагороди. Тогочасна політична нестабільність прозирає у критичних матеріалах. Чи не найгостріше постає питання дихотомії української культури у межах Польщі та Радянської України. Часопис "Сиґнали" формував польський погляд на тогочасну українську (в тому числі й підрадянську), єврейську, білоруську, російську й литовську літератури та культури, намагаючись стежити за актуальними мистецькими явищами.

Приміщення

Редакція часопису майже щороку змінювала свою адресу. Від 1933 року вона розміщувалась за адресою вул. Зелена, 7; 1934 – вул. Красіцьких, 18а (тепер — вул. Огієнка); 1936 — вул. Рутовського, 9 (тепер — вул. Театральна); у 1937–1939 роках — вул. Гауке-Босака, 12 (сучасна вул. Тютюнників).

People

Sources