Тадеуш ГоллендерID: 251

Тадеуш ГоллендерID: 251

1910-1943

Польський поет, журналіст, публіцист, сатирик і перекладач.

Псевдоніми: Tomasz Wiatraczny (Томаш Вятрачний), Turkuć Podjadek (Туркуць Под'ядек), Dyonizy Aczkolwiek (Діонізій Ачкольвєк).

Народився 1910 року в місті Лежайськ у сім'ї Антона й Іди Голлендерів. 1929 року записався на юридичний факультет Львівського університету, 1931 року перевівся на полоністику. 1933 року кинув навчання, повністю віддавшись редакторській роботі. 

Був душею львівського літературного середовища, активним учасником літературних зібрань, зокрема "Літературних понеділків" Професійної спілки польських літераторів, що відбувались у Літературно-мистецькому колі. Помітна постать львівської богеми, яка гуртувалась у кав'ярнях "Ґвяздка" ("Gwiazdka") — на розі теперішніх вулиць Личаківської і Короленка, кафе "Де ля Пе" ("De la Paix") — на розі теперішніх вулиці Коперника і проспекту Свободи та ін. 

Творчу діяльність розпочав ще в гімназії, з 1929 року друкувався у виданнях з різними профілями й платформами, але здебільшого в органах польської лівиці. У 1932 році Голлендер був серед засновників львівської газети "Вчорай-дзісь-ютро" ("Wczoraj-dziś-jutro"), а 1933-го очолив її як головний редактор. Восени цього ж року він став співзасновником і одним із редакторів львівського громадсько-культурного місячника "Сиґнали" ("Sygnały")[[quote|47]]. Від 1934 року — один із чільних співробітників часопису "Шпильки" ("Szpilkі"), також дописував до видань "Бунт млодих" ("Bunt Młodych"), "Вядомосьці літерацкє" ("Wiadomości Literackie"), "Камена" ("Kamena"), "Скамандер" ("Skamander"). 

У 1936 році публікує томик поезій "Час, який минув, та інші вірші" ("Czas który minął i inne wiersze"), а через два роки — збірку віршів "Люди і пам'ятники" ("Ludzie i pomniki"). У 1937 році переїхав до Варшави й там очолив літературний відділ видання "Ґлос повшехни" ("Głos Powszechny").

У 1938 році відбув мандрівку до Палестини, відвідав також Грецію, Туреччину і Румунію, що описав у подорожніх репортажах. У цьому ж році опублікував сатиричну повість "Польща без євреїв" ("Polska bez Żydów"), спрямовану проти антисемітизму. 

Був послідовним прихильником ліворадикальних позицій, противником антисемітизму і нацизму, автором антифашистської сатири.

Також був палким популяризатором української літератури серед поляків. Дружба з Святославом Гординським, Михайлом Рудницьким, Богданом Ігорем Антоничем вплинула на його погляди на українську літературу. Один із ідеологів міжнаціонального зближення; його заслугою була велика увага й широке висвітлення проблем національних меншин (українців, євреїв, білорусів) на сторінках часопису "Сиґнали". Багато його перекладів з української поезії друковані на шпальтах "Сиґналів", "Скамандера", "Камени". Уперше переклав польською твори Тараса Шевченка "Великий льох", "Ой виострю товариша" та "Ой люлі, люлі, моя дитино", їх надруковано у збірнику "Taras Szewczenko. Poezje" (Варшава, 1936). У 1938 році видав переклад першої частини повісті Уласа Самчука "Волинь". 

У 1938 році разом з Антоничем підготував антологію української поезії у власному перекладі під назвою "50 з цього і того боку Збруча" ("50-ciu z tej i z tamtej strony Zbrucza"), яку наступного року подав до видавництва "Rój". Збірник побачив світ щойно 1972 року, але вже за редакцією Флоріяна Неуважного й під назвою "З української поезії" (Z poezji ukraińskiej).

1939

Після вибуху Другої світової війни виїхав до Львова. Деякий час жив у Дрогобичі у Бруно Шульца. Голлендер, перед війною пов'язаний з радикальною лівицею, категорично відмовився брати участь в офіційному літературному житті в умовах радянської окупації. Був одним із небагатьох львівських польських письменників, які не підписали декларацію групи польських літераторів, що вітала "возз'єднання" Західної України з УРСР. Не вступив до Спілки радянських письменників. [[quote|127]] 

У серпні 1941-го, після того як місто окупували німецькі війська, переїхав до Варшави. Був активним учасником польського Руху Опору та підпільного літературного життя Варшави. Взяв участь в "Акції N" — одній з диверсійно-пропагандистських акцій серед солдатів німецької армії, співпрацював із сектором літератури Бюро інформації і пропаганди Головного штабу Армії крайової. Публікував сатиричні вірші і поеми, які висміювали нацизм і комунізм. Частину з них опубліковано в конспіраційних польських часописах "Демократа" ("Demokrata"), "Культура ютра" ("Kultura Jutra"), "Москіт" ("Moskit"), у підпільних поетичних антологіях Єжи Заґурського "Правдиве слово" ("Słowo prawdziwe", Варшава, 1942) та Стефанії Скварчинської "Вірне полум'я" ("Wierne płomienie", Варшава, 1943). Був редактором антології "Воєнний анекдот і жарт" ("Anegdota i dowcip wojenny", 1943). Писав також для дітей. 

19 травня 1943 року був арештований ґестапо і ув'язнений в тюрмі Пав'як. 31 травня розстріляний в руїнах варшавського ґетто. 

Деякі вірші Тадеуша Голлендера українською мовою переклав Роман Лубківський.

People

Sources