Літературно-мистецьке коло ID: 6

Літературний клуб, що існував у 1880–1939 роках, один із головних літературних майданчиків польської громади.

Одне з головних місць літературного життя польської спільноти, властиво літературний клуб, що розміщувався у Міському казино (від 1916 року вони об'єдналися під назвою Казино і Літературно-мистецьке коло — Kasyno i Koło Literacko-Artystyczne). Саме тут відбувалася значна частина "живих" зустрічей письменників, лекцій та дискусій у міжвоєнному Львові. Також цей простір слугував широким верствам інтелігенції для проведення святкових імпрез, вечорів пам'яті та різноманітних культурно-мистецьких заходів.

Функції

Коло, засноване ще 1880 року, було, властиво, першим у Львові формалізованим товариством польських літераторів, що пропонувало відмінну від салонової форму спілкування навколо літератури. У першому статуті товариство ставило собі за мету гуртувати людей, що працюють у царинах літератури, науки та мистецтва, й підносити національне літературне життя у Львові, а відтак і в краї. Від початку в його діяльності поєднувалися суто товариське спілкування з більш професійним, в тім і науковим, проте з часом фахові дискусії перемістилися на інші майданчики. На 1894 рік Коло розширило число своїх прихильників — тепер до нього, опріч літераторів, входила велика громада митців та акторів і ширша верства інтелігенції (також змінилась і його назва — доти воно іменувалося Літературне коло), тож природно, що на перший план вийшло власне товариське чи то пак клубне життя — тут проводили різні святкові заходи й забави, а лекції та публічні бесіди мали радше популярний характер. Надалі фахове літературне й мистецьке спілкування поєднувалося з популярним, і перевага того чи того залежала від пріоритетів активної частини його членів.

При Колі існувала бібліотека, куди приходили читати не лише книжки, але й періодику[[quote|10]]. Літературно-мистецьке коло провадило і видавничу діяльність.

Від 1916 року Коло фактично злилося з Міським казино. Мар'ян Тировіч у спогадах про літературне життя Львова міжвоєнного періоду пише, що в приміщенні "Літературного казино" діяло кілька осередків: Науково-літературна спілка (заснована 1898 р.) і Львівська філія Професійної спілки польських письменників (від 1920 р.), багатолітнім керівником якої був Остап Ортвін. Також Тировіч згадує про засноване 1926 р. академічне Літературно-мистецьке коло, котре проводило в "Літературному казино" резонансні поетичні турніри за участі львівських і краківських поетів [[quote|42]].

З початком Другої світової війни Коло припинило свою діяльність. Ще в жовтні 1939 року тут відбулися дві зустрічі польських письменників, львів'ян й утікачів (переважно з Варшави та Кракова) за участі радянського драматурга, куратора культурної сфери міста Олександра Корнійчука. Ці зустрічі готували ґрунт до подальшого об'єднання письменників усіх національностей у рамках загальнореспубліканської Спілки радянських письменників України. Про одну з таких зустрічей згадує в автобіографічній книжці львівський письменник Ян Бжоза. Особливу увагу привертає модальна зміна образу Остапа Ортвіна: світський лев у довоєнних епізодах перетворюється на наївного і дещо кумедного старушка перед лицем могутньої радянської літератури.

Приміщення

Львівське Літературно-мистецьке коло стійко асоціюється з приміщенням Міського казино на вул. Академічній, 13 (тепер — просп. Шевченка). Від моменту створення воно діяло саме в цій будівлі. Та оскільки цей простір доводилося ділити з іншими товариствами, вже 1883 року було орендовано нове приміщення — у Педагогічному товаристві, а відтак, із розширенням числа прихильників, виникла потреба у ще більшому просторі, який знайшовся в театрі Скарбека (тепер — Львівський національний академічний драматичний театр імені Марії Заньковецької), де клуб винайняв кілька кімнат, одну з них — спеціально для гри в карти. 1916 року Літературно-мистецьке коло повернулося на вул. Академічну. Петро Панч свідчить, що на початках Організаційний комітет Спілки радянських письменників України у Львові містився в приміщенні кола, хоча цього не потверджують інші джерела. Письменники перебралися у палац графів Бєльських на вул. Коперника, 42[[quote|11]][[quote|37]], відступивши будинок на Академічній офіцерському клубу. Разом з письменниками на нове місце переїхала також бібліотека Кола[[quote|68]].

Люди

З огляду на відкритий характер Літературно-мистецьке коло об'єднувало доволі велику кількість людей з числа інтелігенції, більшою або меншою мірою залучених у його діяльність. Очевидно, що участь у власне літературних подіях брали, зокрема, польськомовні письменники різних естетичних та ідеологічних напрямків. У спогадах особливо акцентовано на колоритній постаті Остапа Ортвіна, правника за освітою, гострого критика і завсідника "літературних понеділків" у казино[[quote|43]][[quote|95]].

People

Sources