Остап Тарнавський (1917–1992)ID: 138

Остап Тарнавський (1917–1992)ID: 138

1917-1992

Український поет, перекладач, критик, літературознавець.

Народився 3 травня 1917 р. у Львові у робітничій сім'ї Давида і Ксені Тарнавських, які мешкали в будинку на вул. св. Йосафата, 7 (тепер — вул. Б. Меретина). Пізніше, у 1933 р., сім'я Тарнавських переїхала на Підзамче, на вул. св. Кінґи (тепер вул. Я. Остряниці).

Навчався у Львівській академічній гімназії, проте через проблеми зі здоров'ям змушений був перервати навчання. Cтан хвороби став своєрідним стимулом до творчості. Перші поетичні публікації Остапа Тарнавського належать до міжвоєнного періоду і були розміщені на сторінках часописів "Дажбог", "Назустріч", "Ми", "Діло" — чи не найавторитетніших журналів і газет, що були — відповідно до тодішньої риторики — ліберальними за своєю світоглядно-ідеологічною платформою. Крім поезій, друкував нариси і фейлетони (під псевдонімом Тарас Кульчицький — за прізвищем товариша).

У 1935 р., склавши матуральні іспити, Тарнавський вступив до Львівського університету (філологічний відділ), але знову перервав навчання — цього разу через матеріальні труднощі. Продовжив навчатись уже під час першої радянської окупації — у Львівській політехніці. В цей період був активним учасником літературного процесу у Львові.

У час німецької окупації Тарнавський співпрацював з "Українськими щоденними вістями", "Львівськими вістями", місячником "Нові дні", а також із Львівським театром (автор програмки-довідки "Гамлет" на українській сцені до відомої постановки Володимира Блавацького) і театром малих форм "Веселий Львів" (автор куплетів, текстів пісень, скетчів).

Літературна, наукова і громадська активність Остапа Тарнавського найширше розгорнулася вже в еміграції. Перед завершенням Другої світової війни, у 1944 р., він емігрував до Кракова, де співпрацював з "Краківськими вістями", потім до Ґраца, де студіював інженерію, відтак — до Зальцбурґа; а 1949 р. переїхав до США і разом з дружиною Мартою Сеньківською осів у Філадельфії. В Америці Тарнавський спершу — звичайний робітник, потім, від 1951 р., — службовець Злученого Українського Американського Допомогового Комітету у Філадельфії, з часом — його екзекутивний директор. У США Тарнавський вирішив продовжити навчання, здобув після студій бібліотекознавства ступінь магістра (1962) і кілька років пропрацював бібліотекатерем. Від 1966 до 1987 р. працював керівником відділу в бібліотеці міського коледжу у Філадельфії.

Брав діяльну участь в Об'єднанні Українських Письменників "Слово", у 1958 р. обраний його секретарем. Цим не обмежується широка мережа контактів Тарнавського, триває його співпраця з літературними часописами та організаціями, відбуваються активні подорожі по США та Європі, серед яких і поїздка 1989 р. з родиною до рідного Львова.

У 1976 р. в Українському Вільному Університеті Тарнавський захистив докторську дисертацію, що мала назву: "Т.С. Еліот і Павло Тичина: порівняльна студія творчості двох поетів-модерністів".

Помер 19 вересня 1992 р. у Філадельфії (США).

±1939

Властиво, рік радянської окупації припав на юнацький період у творчій та інтелектульній біографіях Остапа Тарнавського. Це позначилося на характері його літературної реалізації, становленні його літературної ідентичності.

Хоча у своїх спогадах він позитивніше відгукувався про час німецької окупації — як про сприятливіший для розвитку української літератури — у часі радянської окупації він теж працював як журналіст, не стояв осторонь літературного життя, зокрема стає членом Спілки радянських письменників України, активно співпрацює з журналом "Література й мистецтво", спілкується з українськими, польськими та єврейськими письменниками. Пояснення цього — не в його світоглядних позиціях, чи навпаки — у їх частій зміні, а радше у юнацькій відкритості та природному бажанні літератора передусім реалізовуватися, друкуватися.

Період Другої світової війни у своєму житті та житті свого рідного міста Остап Тарнавський описав у спогадах "Літературний Львів. 1939–1944", які спершу в неповному обсязі було надруковано на сторінках часопису "Сучасність" у 1987–1988 рр., а пізніше, по смерті автора, видані у 1995 р. й перевидані у 2013 р. (двічі — у Львові).

Спогади, окрім опису цікавих історій і перипетій та світоглядних шукань, містять детальні відомості про перебіг радянської та німецької окупацій. Цей текст — один з небагатьох в українській мемуаристиці, що послідовно і без спокусливих відступів проектує перебіг історичних подій на літературне життя, при цьому — в чім теж його винятковість — представляє різнонаціональну панораму, тобто охоплює не лише українську, але й польську та єврейську перспективи. Тарнавський природно, безпретензійно, незаанґажовано говорить про кожне національне середовище у їхніх нечастих перетинах між собою до 1939 р. і "примусових" — опісля, які, щоправда, довго не протривали.

Works

Твори Остапа Тарнавського

Остап Тарнавський — різноплановий літератор. Оригінальний поет, перекладач, серед іншого — відомий своєю версією "Сонетів" Вільяма Шекспіра, літературний критик, мистецтвознавець, публіцист.

Автор поетичних збірок "Слова і мрії" (1948), "Життя (вінок сонетів)" (1952), "Мости" (1956), "Самотнє дерево "(1960), "Сотня сонетів" (1980), посмертної книжки "Зібрані вірші" (1992), а також видання "Камінні ступені: новели і нариси" (1979). Симптоматично, що поезії Остапа Тарнавського увійшли до культової вже сьогодні антології "Координати" (1969; упорядники Богдан Бойчук і Богдан Рубчак).

Поки що немає підсумкового видання поетичних творів Остапа Тарнавського в Україні. Натомість проза та переклади Тарнавського були перевидані: "'Крейзі' та інші оповідання" (Київ, 2005) та "Поетичні переклади" (Київ, 2006).

Тарнавський видав книжки есеїстики: "Подорож поза відоме: шляхами модерної поезії" (1965) і "Туга за мітом" (1966). Більшість есеїв, наукових праць, публіцистичних статей зібрані у книзі "Відоме й позавідоме" (Київ, 1999), що вийшла у серії "Українська модерна література". Автор вступної статті Олег Бурячківський подає синтетичний образ Тарнавського-інтелектуала — послідовного компаративіста, літературознавця, що балансує між традицією та модерністю, універсаліста, який органічно провадить українську літературу у європейське мистецьке річище, активного популяризатора літератури, театру і малярства.

People

Organizations

• 

• 

• 

Sources